Кохання з ароматом ванілі - Аніта Русанова

Софія

Із дня народження Дані минуло два тижні. Я вже переїхала повністю до Роста, а Даня з Алісою оселилися у нашій з сестрою квартирі. Ці два тижні були чудовими, ми з Ростом майже не вилазили з ліжка, перериваючись лише на кілька годин роботи.

Щодо кав’ярні, то вже завтра відкриття, Рост запросив наших батьків та друзів. Мію з Ельдаром ми теж запросили, як не як, вони мої друзі.

В планах сьогодні обрати сукню на завтрашнє відкриття, тому саме зараз я прямую по торговому центру в пошуках чогось підходящого. Зі мною Аліса, як завжди. Вона теж в пошуках наряду, бо ж завтра теж буде на відкритті.

- Ви з Данею прийдете на весілля Алі і Давида? – Запитала я.

- Так, тиждень тому отримали запрошення. – Відповіла мені сестра.

- Чудово! А зі своїм весіллям визначилися? Обрали дату? – Запитала в Аліси.

- Так, весілля буде рівно через тиждень після твого дня народження. – Повідомила мені сестра.

- Тобто двадцять першого червня?

- Так, якраз рівно через два тижня після Аліниного.

- Круто! Чекай на підготовку залишилося не так багато часу, лишився лише місяць. Ви встигнете?

- Сонечко, ти зі своєю роботу геть випала із життя. Підготовкою займаються наші мами, а отже місяця нам буде навіть забагато. – Засміявшись, сказала сестра.

- Так ти права! Ці жінки зроблять так що вже і через тиждень все буде готово! – Відповіла я.

- От – от!

Після торгового центру я завезла Алісу додому і поїхала до Роста. Він був у кав’ярні, контролював усе, щоб завтра все пройшло на вищому рівні. Щодо суконь, я собі обрала легеньку блакитну мереживну сукню до колін із вирізом на лівій нозі, а Аліса взяла рожеву коротеньку сукню зі спущеними плечима.

Наступного дня, зранку, ми з Ростом почали збиратися на захід, хоч він і був на другу годину дня, та нам треба було бути раніше аби контролювати процес.

Рост

Коли Соня одягнула мереживну сукню, я ледь не підставив собі миску, аби в неї текли мої слюньки. Ця дівчина була вродливою завжди, проте щоразу вона одягалася по-новому прекрасно, чим заставляла мене ще більше милуватися нею. Софія ніколи не одягалася вульгарно, навіть якщо це дуже коротенька сукня. Вона вміла обіграти її так, щоб це виглядало дико сексуально, але аж ніяк не вульгарно.

Трохи поміркувавши, я обрав для себе темно сірий костюм з білою сорочкою. Такій дівчині треба відповідати, тому я теж маю бути гарно одягненим.

Після зборів, ми попрямували до кав’ярні. Там вже мала б бути Маша, бо телефоном вона сказала що приїде на годину раніше.

Коли ми зайшли в середину Маша стояла по центру закладу, віддаючи вказівки працівникам. Щодо вигляду кав’ярні, то, чесно кажучи, я був приємно здивований, адже Соня потрудилася на славу, лофт вписався сюди ідеально.

- Машо, привіт! – Привіталася Соня. – Приголомшливо виглядаєш! – Маша була одягнена у строгий чорний костюм, який їй дуже пасував.

- Привіт, Соню, дякую, ти теж неперевершена! – Відповіла Маша. А я був цілком згоден із нею. Блакитне мереживне платтячко з розрізом, легенький макіяж, хвилясте волосся, яке спадало з плечей – вона була ідеальною.

За приготуваннями ми не помітили що вже о пів на другу. Вже почав сходитись народ, приїхали батьки, Аліса з Деном, Аля з Давидом та Мія з Ельдаром.

Рівно о другій ми почали. Я, як власник закладу, сказав вступне слово, після чого запросив усіх на фуршет та на пробу кави.

Все пройшло просто прекрасно. Після відкриття ми з Софією поїхали додому, для веселого проведення вечора вдвох.