Леді для герцога - Неталі МакКензі

       Крістофер, стискаючи келих міцного бренді, дивився крізь вікно в далечінь минулих років. Остання розмова з батьком відбулася тут, в цьому кабінеті. Минуло двадцять років, але він пам’ятав кожне слово, кожну емоцію. Він поклявся не повертатися в рідний маєток. І усі ці роки тримав слово. Кілька років після тієї розмови він навіть не згадував про це місце без зайвих емоцій. З часом він навчився контролювати себе і не заводився при згадці про нього. З батьком він так більше і не розмовляв. Лише кілька листів. Скоріше вимушених, ніж бажаних. Кожен - в діловій манері та без зайвих натяків на емоції. 

      Крістофер був твердо переконаний дотримати свого слова, так само як і твердо планував не дотримуватися того дурного договору. Але це було до того, як старий герцог не вирішив знову вмішатись та внести свої останні правки до заповіту. Тепер він мусив одружитись по вибору батька. Інакше від його спадку лишиться незначна частина. Крістофер гадав, що зможе відмовитись від статку та небажаної дружини. Але по дорозі сюди він все ж таки переконався, що він не готовий усе втратити. І тепер він став заручником ситуації яку йому створив батько. 

      Випивши вміст келиха Крістофер відчував як приємне тепло розливається по горлу. Шкода, що на голову це не діє. Схоже, що йому потрібно випити ще з десяток келихів аби впасти в щасливе забуття. 

      З приїздом молодого герцога Холстона вся прислуга в маєтку переполошилися. Лише кілька слуг пам’ятали його світлість юним. Усі інші знали його з портрета у галереї та розповідей старших слуг. До цього в маєтку жила лише герцогиня з молодшими дітьми. З часом брат герцога - Алекс, відправився на навчання в школу-інтернат. Його приїзди були частими, однак недовгими. Він здобув чудову освіту і зробив блискучу кар’єру офіцера. А герцогиня з юною Селвією з моменту її першого виходу у світ практично постійно перебуває в Лондоні. Лише приїжджаючи сюди після сезону на, як вона любить говорити “коротку перерву яскравого круговороту подій”. Нині покійний герцог чи то з великого кохання, чи то з мір пристойності підлаштовував свої приїзди в той самий час, що й герцогиня. 

- Уявляєш, герцог не був тут цілих двадцять років! - служниці на кухні пліткували не боячись, що може увійти хтось сторонній. 

- Не уявляю, що призвело до цього. Старий Фітчел говорив, що його світлість народились і провели дитинство у цьому маєтку. 

- Цікаво, що його примусило повернутись? - задумалась одна із них і замість різати овочі стала підперши голову рукою. 

- Я чула як Фітчел говорив з його слугою. Вони обговорювали Дерхем-хаус. 

- Можливо він приїхав сюди через наречену? Леді Дерхем неймовірна. Гадаю, що вони будуть чудовою парою. 

- Не думаю, що це було б пристойно з його сторони. Відвідувати леді, коли її батьки у від’їзді. 

- Кажуть, що за кілька годин перед його приїздом до леді Дерхем завітала леді Сара Грейсон. 

- О! Відразу дві багаті й красиві леді на вибір герцога. Звучить інтригуючи. 

- А можливо приїзд леді Грейсон та його світлості в один і той же день не таке вже й збіг... 

- Ти хочеш сказати…? 

- Кхе-кхе. - вірний слуга Крістофера врешті не втримався та дав про себе знати. І хоч він це зробив якомога делікатніше та все ж юні служниці аж підскочили від несподіванки. 

- Здається, вам більш подобається пліткувати, ніж працювати.... 

- Та ми й не пліткували, а просто висловили своє здивування?  - усі троє залилися рум’янцем. 

- Я чув більш ніж достатньо. І смію Вас запевнити, що наш приїзд та приїзд леді Грейсон був не більше, ніж збіг. Пам’ятайте це, перш ніж розносити плітки. 

- Ми ж лише перекинулись кількома словами під час роботи - спробувала виправдатися одна з них. 

- Це у вас вийшло досить добре. Адже ви були такі зайняті, що навіть не помітили коли я увійшов. От що я вам скажу. Наступного разу сюди міг би увійти герцог, а не я. Тому краще думайте, перш ніж говорити дурниці про господаря. Сподіваюсь ваш обід буде поданий вчасно. 

      Служниці зблідли й не проронивши більше ні слова взялися до роботи.

     Бенс поважно обтягнув низ сюртука і піднявши підборіддя не поспішаючи попрямував до покоїв господаря. Він щиро сподівався, що герцог прислухався до його поради та відпочиває. Але ще більше він сподівався, що герцог зняв одяг перед тим, як лягти в ліжко. Бенсу одного разу доводилось знімати одяг з мало рухливого господаря. І хоч він був доволі міцної статури, це йому вдалось з важкістю.  

     Тричі постукавши та не дочекавшись відповіді він увійшов до покоїв герцога. На його превеликий подив герцога тут не виявилося. І судячи з застеленого ліжка він зовсім не лягав. 

     Похитавши головою Бенс попрямував на пошуки герцога. Він здогадувався, що той може бути в кабінеті. Вдома герцог найбільше любив проводити свій час у кабінеті.  Однак, він був тут вперше і ще не цілком освоївся в новому маєтку. Він виявився більшим, ніж Бенс очікував. І це збивало його з пантелику. Це було чудове місце, однак герцог уникав його вже багато років. На жаль Бенс не так довго працював в герцога , щоб бути в курсі усіх деталей його минулого. За десять хвилин пошуку він таки нарешті знайшов те, що шукав. Вірніше - того, кого шукав. Герцог стояв спиною до нього та вдивлявся у вікно. Його постава була напружена. Бенс не бачив його обличчя, однак, здогадувався, що воно було зосереджене. 

- Мілорд... - почав він розуміючи, що герцог не звернув уваги на його присутність. І тут йому в поле зору потрапив практично пустий графин з золотистою рідиною в середині. Стакана поруч не було. Отже, він, в руках герцога. Бенс підняв брову. Невже герцог спустошив цілий графин спиртного за такий короткий час і досі на ногах?! Розпачливий видих зірвався з його грудей.