Сусід на одну ніч - Альма Лібрем

- Про що думаєш?

- Про те, як втонула б в найближчому заметі, і ніхто б мене звідти не відрив, - прошепотіла я.

- Отже, - гмикнув Саша, - нам судилося зустрітись. Можеш вважати мене своїм рятівником. Правда, я мало схожий на прекрасного принца і в мене нема коня…

- Я боюсь коней, - в моєму голосі задзвенів ледь чутний сміх. – Неймовірно. Мене в дитинстві кінь вкусив в селі, і я після цього добровільно б до них не підійшла. І взагалі, що з парнокопитними, що з непарнокопитними мені не щастить, - під останнім я мала на увазі, звісно, козла Вітю, та уточнювати не стала. – Проте, кому то цікаво…

- Мені цікаво, - озвався Саша, обіймаючи мене за талію. Я мимоволі притиснулась спиною до його грудей і затихла, насолоджуючись несподіваною близькістю. – Слухай, а розкажи щось про себе, а? Хочу про тебе більше знати. Розповіси?

І я, наплювавши на те, що бачила цього хлопця вперше в житті, лише коротко кивнула.