Таємниця Чорного Дракона. Злочинець - Аманді Хоуп
- Гаразд, ставте ваші запитання, і я піду додому, - заявила йому, збираючись вибратися з ліжка.
- Нікуди ви не підете! - сказав він несподівано ставши серйозним. – Відтепер ви житимете тут і завжди знаходитиметеся в полі мого зору.
- Що? - тільки й змогла обуритися я.
- Вашої репутації вже завдано шкоди, гірше не стане, - додав принц, підводячись і не звертаючи уваги на мій приголомшений стан. - Зараз принесуть вечерю, і ми з вами зможемо все обговорити в іншій, більш умиротворенній обстановці. Я залишу вас на кілька хвилин, щоб ви змогли зібратися з думками і заспокоїтися.
Він подався на вихід.
Ось так просто? Поставив перед фактом і все!
- Ви таки занапастили моє добре ім'я! - обурилася йому вслід.
- Так! - він обернувся і додав нахабно усміхаючись. - Я це зробив!
І вийшов, тихенько прикривши двері.
Мимоволі посміхнулася, дивлячись йому вслід. Безпардонний нахабник! Але мені це чомусь подобається!
Власне кажучи, мені відверто начхати на мою репутацію в місцевому зміюшнику. Тим більше, що найближчим часом я збираюся його покинути.
"Будь що буде! - вирішила я послати подалі всі розумні міркування. - Можливо, у цьому світі мені залишилося прожити зовсім небагато. Невже проґавлю шанс побути з цим обурливо божевільним чоловіком хоч трохи. Зрештою, я доросла жінка і можу дозволити собі нерозсудливість».
Вибравшись із ліжка, пройшлася по кімнаті і жахнулася, побачивши себе у дзеркалі. Сукня, що була колись красивою, вся в засохлій крові, рукави зрізані. На голові вороняче гніздо замість елегантної зачіски. Замурзана і кудлата. Мда ... Уявляю, наскільки важко було принцу не розсміятися, дивлячись на таке диво.
Витягла з зачіски всі шпильки і абияк пальцями привела волосся до ладу. З новою довжиною це стало набагато складніше.
Начепила на себе ковдру, щоб прикрити сукню, що стала непривабливою.
Поки міркувала, вивчаючи своє відображення в дзеркалі, що можна ще зробити, двері відчинилися, і слуги втягли в кімнату велику балію з водою, рушники та інше приладдя для лазні.
"Однак, принц душка!" - подумала я, забираючись у гарячу воду, коли всі вийшли.
Яке це блаженство зрозуміла лише у цьому проклятом світі. Доберуся додому, на цілий день залізу у ванну, прихоплю пляшечку вина, бажано того малинового, що пила першого дня у палаці, і насолоджуватимусь музикою.
Довго ніжитись я собі не дозволила, залишивши це приємне заняття на потім. Швидко вимившись, одяглася в чистий одяг, що попереджувально залишили слуги, і присіла до дзеркала.
- Ну що, Світлано Андріївно, - промовила своєму відображенню. — Вона ж Ляля, вона Лана, вона ж Алана, дострибалася?
Тільки-но зібралася розчісувати волосся, як у кімнату трохи чутно проникла служниця і, ввічливо взявши у мене з рук гребінь, взялася впорядковувати мою зачіску.
Цікаво, хто тут такий запобіжний. Ще не встиг подумати, а вже роблять. Чи слуги настільки вишколені, і присутність дівчини в будинку звичне явище і нікого не дивує?
Неприємний осад у душі. Втім, це мене не повинно хвилювати. Тут би вижити та довести свою невинність.Служниця мене розчесала, кілька пасм заколола гарними кільцями на голові, а більшу частину залишила так. Гарно вийшло, треба Мирану сюди не практику. До речі, було б непогано, щоби вона переїхала в цей будинок зі мною. І так незатишно себе почуваю, так ще й кам'яні обличчя тутешньої прислуги не викликають добрих відчуттів.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно