Магія у подарунок - Мiла Морес

Енді говорить, посміхається, тим часом ми омиваємо тіла одне одного. Він знову збуджений, мені подобається дивитися на його прекрасне тіло, торкатися його. Хочу запам'ятати кожну його западинку та опуклість. Хочу спробувати язиком смак його шкіри.

Сміється з мене. Так, я відволікаюся. Мене легко спокусити таким шикарним тілом.

- Шукав мене всього сорок років, а самому за вісімдесят! – роблено підтискаю губу.

Звичайно, на вигляд Енді не більше двадцяти восьми. Виглядає він розкішно. Темне волосся, молоді яскраві очі, живий погляд, накачане рельєфне тіло, м'яка шкіра, ніяких зморшок, хіба що добрі складочки навколо очей, коли він усміхається. Та йому не може бути вісімдесят вісім! Це неможливо! Різниця у нас шістдесят п'ять? Ми не можемо займатися сексом! Це аморально!

- Есмо, за мірками людини мені ще немає і тридцяти, ти правильно помітила. У нас із тобою ще все життя попереду.

- А шістдесят п'ять років безодні ти не помітив?

Я не знаю, злюся зараз чи дивуюся. Вдумуватись не хочу. Я переспала зі старцем. Та ще кілька разів! Він миється у моїй ванній, ще й спати збирається у моєму ліжку. Я почуваюся до крайності збоченою. Але, Боже, який він гарячий!

- Тобі взагалі не соромно? Ти розумієш, що я могла б бути твоєю онукою? Хіба це не педофілія?

- Есмо, що ти таке кажеш? – продовжує сміятися. - Змахни ці думки і задумливість з лиця, розслабся, інакше я зітру з твоєї пам'яті все, що сказав у душі.

Ми вже одяглися, стоїмо посеред кімнати. Енді притримує мене за талію, притягує до себе, я льну до чоловічого плеча. Дідового плеча. Фу, жах.

- Стерти?

- Не зможеш, ти ж пробував. Як гадаєш, чому не вийшло?

- Ти стала сильнішою, напевно, тому.

Шістдесят п'ять років! Це ціле життя. У нього, напевно, була вже не одна така, як я, когось він уже любив, з ким тільки не спав. І я нічого не знаю про минуле життя Енді. Це завжди буде між нами. Я не зможу вийти із ним на один рівень. Таку прірву нічим не залатати.