Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

– Це як шапочка із фольги? – скептично запитала Айріс, не поспішаючи брати подарунок. – Щоб відчувати енергію Всесвіту?

– Це шапочка зі сталі, щоб не відчувати пазурі кряч. – А Лі безцеремонно насунув шолом їй на голову, тому що примітив у височині небезпечного птаха і злякався до шушок. – Головне – захистити обличчя та шию. Тут місце людне, зжерти тебе не встигнуть, а ось покалічити можуть запросто.

Айріс зблідла. Мимоволі озирнулася на незворушну Майву Анозу, що стояла віддалік, нібито зовсім не прислухаючись до розмови, і подивилася в небо.

– Ввічливіше поводься із княжою нареченою, онучку. Це тобі не ковальська дочка, – буркнула бабця й сіла на обсаджену акацією лаву з кованою спинкою. – Що, наречена, зіллячко не допомогло?

А Лі зробив страшне обличчя, і той факт, що чай із бергамотом випили як звичайний… хм, чай із бергамотом, залишився не озвученим.