Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

Цокіт підков затих удалині. Джі Лін перевів подих і поправив краватку. Одну проблему вирішено, залишилося безліч інших. Нехай майбутнє засідання і було плановим, на порядку денному стояли нудні питання індустріалізації та благоустрою, він не сумнівався: головною темою шепотіння за спиною буде саме князь і його жінки, кількість яких (аж гордість бере, чесне слово!) зростає з кожним днем.

Усюдисущий пан Кан Ді Мін, кумедний товстун із захмарним фінансовим забезпеченням, знову почне агітувати за активність у політиці, пані Лі Ма Ні – за сувору мораль та релігію, пан Сі Ма Ейл, начальник поліції, – за створення загонів цивільної самооборони, які вже давно створюються, та не під його керівництвом… Щоразу одне і теж.

– Р-ряч!

Джі Лін здригнувся, підняв очі до неба. Слух не обдурив – у височині справді кружляла болотяна кряча.

– Хоч не згадуй лихо… – пробурмотів він, вдивляючись у синь.

На щастя, несучки залишалися в загонах. А чи надовго?..

На протилежному боці вулиці зупинився маршрутний екіпаж, випускаючи пасажира. Князь встиг піднятися на три сходинки, коли позаду пролунали швидкі легкі кроки.

– Гей! Ви! Зачекайте! – Меліса Стау проскочила перед мордою конячки, що тягла фургон із морозивом, і досягла ратуші миттєво. – На два слова! Не дивіться так, це традиційний одяг народу лінг, а не мундир військ Фабіана. І ні, ані я, ані лінг, ані король поки що не вийшли на стежку війни.

– Я не робив цього. – Джі Лін милувався її стрімкими рухами і думав про те, що вона мала б надзвичайний вигляд і в мішку з-під картоплі. – Чесне слово.

– Чого – цього? – Лисиця підійшла до нього, відкинула волосся з обличчя, витерла долонею спітніле чоло.

– Того, через що ви прибігли до мене, розмахуючи кувалдою.

Вона здивовано глянула на свої руки й охнула.

– Це не для вас, – сказала серйозно. – Так, дрібниці… Є хвилинка? Я теж поспішаю, але хочу вас порадувати.

– До Фабіана повернувся здоровий глузд?

Меліса наморщила ніс і роздратовано махнула кувалдою в небезпечній близькості від співрозмовника.

– Вам уже донесли, що він пропонував мені замінити Айріс? Не турбуйтеся, це був жарт.

– Хіба я не мав би зрадіти? – Князю здалося, він чогось не зрозумів.

– Чому? Мене ж усі ненавидять. Журнал «Світське життя» проводив опитування серед холостяків і дізнався, що вісімдесят відсотків чоловіків воліли б скам’яніти на весіллі, а не одружитися з напівкровкою. Лінг – не дружина мрії. Її не приструнити і не перевиховати.

– А двадцять, що залишилися, для вас не люди? – Чомусь стало прикро за чоловіків, які опинились у меншості.

– Двадцять, що залишилися, обрали служіння Великому, рабство у старої принцеси Ейли і полігамні сім’ї півдня. І не кажіть, що на їхнє рішення вплинуло моє штучне прокляття, бо опитування проводилось анонімно. Але облишмо чужих тарганів. Хороша новина – це те, що Фабіан не хоче вашої смерті, і я йому вірю. Друга хороша новина: за деякими нещодавно знайденими документами…

– Нещодавно створеними.

– Будьте ж патріотом, князю, не сумнівайтесь у своєму королі! Так ось, Айріс – принцеса, її посаг – провінція Ілай, що колись була частиною Пагорбів, і провінція Льєр, відбита у народу лінг у останній війні. Подробиці дізнаєтесь із газет. І третя хороша новина…

Джі Лін жестом зупинив Лисицю й притримав кувалду, що знову розійшлася.

– Я не одружуся, Мелісо.

– Навіть заради провінції, через яку Сін То Рі помер страшною й болісною смертю? Не цінуєте ви жертв своїх предків… Та це не моя справа. Повернімося до сьогодення, князю. – Лисиця підійшла впритул, заговорила тихіше. – Мені запропонували дещо цікаве та багатообіцяюче, але я надто старомодна для зради. Хто запропонував? Стара подруга, ви її поки що не знаєте. За нею стоять місцеві дворяни, яких, на жаль, не знаю я.

Джі Лін упіймав себе на тому, що намагається вловити аромат її парфумів, і поспішно відсторонився.

– Навіщо ви кажете це мені, головному, як виявляється, претенденту на трон? – запитав, сподіваючись, що Лисиця не помітила його безвідповідальний порив.

– Тому що для всіх я – головна претендентка на роль убивці. – Вона зітхнула, відкинула волосся за плечі, зміряла поглядом майдан перед ратушею і невеликий натовп роззяв. – Це мало не офіційна версія, тому скажу прямо: я мрію відгамселити Фабіана як котлету, облити смолою і обваляти в пір’ї, але ніколи його не зраджу. До речі, найближчими днями він відвідає замок. Виберіть, на чиєму ви боці.

– Пропонуєте догоджати людині, яка прагне перетворити мене на копалину? – Чомусь усі думки крутилися навколо Меліси, і зосередитися на королі не вдавалося.

– По-перше, на кристал, по-друге, не прагне, по-третє, переходжу до хорошої новини номер чотири. – Вона дружнім жестом ляснула князя по спині. – У Пагорбах залишилися люди, які розуміють застарілі матюки без тлумачного словника.

– Дуже цінна інформація, – скептично посміхнувся Джі Лін.

Лисиця проігнорувала насмішку.