Втікачка з Сутінкового світу-4 - Марина Сніжна

Цього разу обидва промовчали, свердлячи одне одного неприязними поглядами.

– Даю слово, що не завдам їй шкоди, – нарешті, холодно видавив з себе Діор. – Так що забирайся, звідки прийшов, демоне.

– А чому це я маю вірити твоєму слову? – хмикнув Асдус.

Прокляття! Ну чого він знову лізе на рожен? Але перш ніж Воїн щось сказав, демон неохоче додав:

– Гаразд, припустимо, від тебе дівчинці справді не слід чекати якогось підступу. Але ти впевнений, що твої побратими їй нічого не зроблять?

– Я цього не дозволю! – викарбував Діор.

– Та невже? Ти така важлива персона у своєму братстві? – глузливо запитав Асдус.

Судячи з люті, що блимнула в очах Діора, зачепив за живе. Важливою персоною Діор явно не був.

– Тож я цю крихітку напризволяще не кину! – резюмував демон. – І не хвилюйся, заважати не стану, якщо ти дійсно знайдеш спосіб зробити її знову людиною. Раз їй так хочеться. Коли точно переконаюся, що їй нічого не загрожує, навіть дозволю тобі над цим тілом ритуал провести, – він обвів руками власну фігуру. – Хлопа юродивого відвезете до матінки та батька, і все на тому.

Я була така вражена розважливими словами Асдуса, який відкинув звичний глузливий тон, що навіть не знала, як реагувати. Діор деякий час допитливо дивився на нього, потім опустив арбалет.

– Сам не вірю, що погоджуюся на таке! – він хитнув головою. – Але хай буде так. Тільки якщо даси хоча б найменший привід змінити рішення, нарікай на себе.

Асдус лише посміхнувся ширше і розвіяв вогняну кульку.

Я полегшено зітхнула і, охоплена вдячністю, кинулася Діору на шию. Втім, одразу відсахнулася, зрозумівши, що все ще оголена і прикрита лише плащем. Воїн відвернувся від того, що відкрилося його очам, і хрипко промовив:

– Повертаємося до місця привалу. А цей нехай тримається від мене якнайдалі, – він зиркнув у бік Асдуса.

– Не хвилюйся, Воїне, я не по цих ділах! Мене тільки жінки цікавлять, – не обійшовся без чергового дурного жарту Асдус.

Діор зчепив зуби, але нічого не сказав. Мовчки пішов вперед. Я ж підхопила з землі одяг і побігла слідом. Асдус, який йшов за нами, щось насвистував, явно перебуваючи в чудовому настрої.