Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта

А те, що я опинилася в Араті - так теж не біда. Якраз чудова можливість навідатися до себе додому і знайти закінчення рукопису про Обрану. Нехай початок залишився в Загір'ї і прочитати його я не встигла, так він і так ясний. А ось розв'язка справді інтригувала.

Головне, що ніхто не знає, що я в Араті. І чим довше моє перебування на Батьківщині залишиться непоміченим – тим краще. 

Тільки, схоже, у Всевидячого було своє бачення ситуації, бо тільки я про це подумала, переді мною з'явився блискучий золотий вісник, повитий химерними орнаментами і тисненними гербами Арати.

Я дивилася на нього довгу хвилину, боячись торкнутися, ніби то була отруйна змія. Потім я боязко зиркнула на Фелікса і мадам Жюстін: ті теж виглядали стривоженими, підтверджуючи мої побоювання. Та, як би мені не хотілося, проігнорувати послання було неможливо.

"Леді Ганна Сигізмундівна Чаус! Дуже радий вашому поверненню в Арату і буду неймовірно щасливий привітати вас на Батьківщині особисто. Завтра ввечері  якраз випаде чудова нагода обмовитися з вами парою дружніх фраз на святковому прийомі в моєму палаці. Смію сподіватися, що, незважаючи на вашу зайнятість, ви зможете приділити кілька хвилин моїй скромній персоні. Лорд Франк Теодор Моргенштайм люб'язно зголосився скрасити вашу самотність і забезпечити безпеку в дорозі.

Ваш щирий шанувальник, Гершандт Рекс Аратський"

Я прочитала послання вголос, а потім ще двічі про себе. Ще одна скромна персона, щоб його! Вік би його не бачити. Та тільки вибору мені не давали: усі ці розшаркування та красиві фрази – просто пилюка в очі. І кожен, хто топче ногами землю більше кількох рочків та не витає в рожевих ілюзіях, зрозуміє, що ось це "смію сподіватися" - це прямий наказ з'явитися завтра до королівського палацу. А під елегантною фразою "скрасить вашу самотність" король мав на увазі, що Франк мене конвоює або доставить силою в разі непослуху.

Що ж королю Арати від мене потрібно?