Злочинна союзниця - імператриця? - Аліна Скінтей

***

Естар зосереджено вдивлявся в обличчя Віани, його блакить очей, здавалося проникала у найглибші закутки її душі. І саме за це вміння, Толос не любила імператора. Якби їй не хотілося йому збрехати, не могла, язик відразу ж німів, відмовлявся рухатися. Естар підняв праву брову, чітко натякаючи на своє невдоволення зустріччю в таку пізню годину.

— Віана, ти до мене приходиш, як до себе в кімнату, — прохолода в його голосі робила цю фразу ледве не загрозливою, в ній не було натяку на теплу зустріч.

Естар не любив, коли порушували його усамітнення, а ще менше, коли це робили із вимогами. Навіть якщо це була Віана.

Толос опустила голову, не вагаючись віддати належну повагу, але її обличчя залишалося непроникним.

— В тебе щось термінове? — нетерпляче запитав її Естар.

Віана підняла погляд, її витончене обличчя здавалося майже безтурботним, проте нотка напруги видавала приховану впертість.

— Зроби одне виключення для мене.

Естар схилив трохи голову на бік, його постать у темному одязі була майже нерухомою, тільки тонкі пальці злегка барабанили по краю столу, видаючи не приховане невдоволення.

— Яке? — його голос був холодним.

— Можеш віддати наказ своїм нишпоркам, навідати кімнату однієї претендентки, — її голос був спокійний, але в ньому звучала якась прихована загроза.

Куточки губ Німріана на мить здригнулися в іронічній посмішці.

— Під "однією претенденткою" ти маєш на увазі леді Морвен?

— Саме так.

Він на мить замислився, його погляд став задумливим, і він ніби почав зважувати всі можливі наслідки такого наказу.

— З якою ціллю? — поцікавився він, ще більше звузивши очі.

Віана повільно вдихнула, її обличчя не виражало жодних емоцій, проте в погляді з’явилася тінь хитрості.

— Страх змушує людей оголяти свої душі, — промовила вона рівним голосом, ніби це було найпростіше пояснення у світі.