Злочинна союзниця - імператриця? - Аліна Скінтей

Німріан замовк, його очі звузилися. Він не любив, коли його підштовхували до рішень, але слова Віани змусили його засумніватися. Він добре пам'ятав ту ніч, як тінь промайнула в його покоях, залишивши після себе слід легкого занепокоєння, що так і не зник.

— І що ти пропонуєш? — запитав він холодно, але в його голосі вже не було колишньої впевненості.

Віана відчула, що здобула невелику перемогу, і її губи злегка викривилися в тріумфальній усмішці.

— Я пропоную бути обережнішим, — сказала вона. — Якщо та злодійка мала якийсь зв'язок із тою "леді", ми маємо дізнатися правду, перш ніж вона завдасть ще більшої шкоди.

Естар мовчав, зважуючи її слова. Він не любив визнавати свої помилки, але не міг ігнорувати факти, які Віана виклала перед ним.

— Добре, — нарешті промовив він, важко зітхнувши. — Ми будемо діяти обережніше. Але пам’ятай: якщо твоя інформація виявиться помилковою, я не пробачу тобі.

Віана кивнула, її очі знову стали холодними й безпристрасними, наче крижані брили.

— Я ніколи не помиляюся, Ваша Величносте, — відповіла вона тихо, але впевнено. — І це ти теж добре знаєш.

Німріан не відповів, лише мовчки спостерігав, як вона залишає тронну залу. У його голові вирував хаос думок, але одне було ясним: він не мав права на помилку. І якщо Віана права, то час для рішучих дій наближається, а з ним — і небезпека, що може змінити все.

Коли двері за Віаною зачинилися, Німріан підніс келих до губ і зробив великий ковток вина, відчуваючи, як тепла рідина розливається його грудьми. Він мусив бути обережним. І готовим до того, що цей небезпечний танець продовжиться, тягнучи його все глибше в павутиння інтриг, невідомості та незрозумілого прискореного серцебиття. Останнє його лякало за будь-які прокльони.