Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

За викладацьким столом сиділа більшість майстрів академії. Деякі з них, як i завжди, проігнорували правила та обідали у своїх будинках або кімнатах. Але й тих, що сьогодні знаходилися у їдальні, вистачало для відчуття пильної уваги.

Поки Шукша наповнювала тарілку овочевим супом і додавала мені зайвий коржик до нього, я відчувала спрямовані в мій бік погляди. Від цього навіть між лопаток почало свербіти.

Гаразд, колись це має закінчитися, а поки що не можна показувати слабину. Або просто загризуть.

— Приємного апетиту, — я зупинилася на краю довгого столу і опустилася на вільне місце.

Викладачі артефакторики переглянулися і побажали мені того ж, архімайстер бойової магії тільки скривився, а молодший майстер видінь і снів щось прошепотіла собі під носа.

Я ж вдала, що мене зараз цікавить тільки суп.

— І де він? — ліниво обвів поглядом присутніх майстер з факультативу по вивченню рун та сигілл.

— Кажуть, запізниться на тиждень, — відповіла майстер Сесіль. — Аж надто довго не погоджувався на цю посаду.

— Я взагалі не розумію, з якого пориву нижчої матерії в академію зараз набирають не зрозумій кого!

Ця шпилька явно була на мою адресу, але я пропустила повз вуха і навіть очей не підняла. Рано. Ще дуже рано. Вилетіти першого ж дня через скандал з іншим викладачем зовсім не хотілося.

— Та й загалом, у нас є майстри некромантії, я не розумію, навіщо запрошувати ще одного! Та ще й із самого Хелдона!

Ось тут я вже прислухалась.

Це й справді нонсенс! Імперія ніколи не вдавалася по допомогу сусідів, вона їх знищувала під час Великого завоювання. І Хелдон єдиний дав відсіч саме завдяки своїм могутнім некромантам. Чи імператор вирішив таким чином продемонструвати мир, що відновився, між імперією і північними королівствами?

— А ваша то що? — дуже різко поцікавився майстер бойової магії. — Справи імперії вирішує імператор, а академії — ректор. Ви поки що на жодному з цих місць не знаходитесь.

Йому на це ніхто нічого не відповів, та й розмова незабаром зійшла нанівець. Я ж намагалася якнайшвидше розправитися з пересоленим супом, щоб не спокушатися апетитними стейками в тарілках майстрів та архімайстрів. Коли-небудь і я прийду сюди, сяду за стіл, а магією переді мною встановлять страви зі смачною їжею.

Але цей день не міг спокійно закінчитись на моїх мріях та відпочинку.

— Майстер Лорейн? — поряд із викладацьким столом зупинився юнак у темній формі. — Вас викликає архімайстер Варанд.

Ректор? Зараз?

— Терміново, — мовби підслухавши мої думки, повідомив студент.

Ох і скільки зацікавлених поглядів у мій бік кинули інші викладачі! І що найогидніше — більшість із них переважали зловтіхою.

Гадюшник!

— Звичайно, зараз йду, — кивнула і встала з-за столу. — Гарного вам дня, колеги.

Більшість “колег” у відповідь скрипнула зубами. Явно сподівалися, що мене прямо зараз викинуть за стіни академії.

Друга половина майстрів чемно промовчала. Ні, ну воно й зрозуміло, навіщо відповідати якомусь зарваному дівчиськові, яку зараз відправлять додому без можливості повернення. Та тільки мені інтуїція підказувала, що мої справи не настільки погані.

— Викликали? — я зазирнула до кабінету ректора, знову не заставши на місці його секретаря.

Звільнив він його, чи що?

— Лорейн? — архімайстер відірвав погляд від паперів і вказав у бік крісла. — Сідайте.

— Щось трапилося? — Я зайняла місце навпроти чаклуна.

— І так, і ні, — він зітхнувши відсунув документи і втупився в мене вивчаючим поглядом. — Як перший викладацький день?

— Вижила, — відзвітувала я й усміхнулася.

— Це я бачу, — чоловік смикнув куточком рота. — І скільки всього для цього встигли зробити. Як вам чутки?

— Про те, що я надто молода й недосвідчена? Чи навпаки, надто досвідчена? — Уточнила я, прикриваючи очі.

Вже не думала, що обговорюватиму такі плітки з ректором, якого мені в коханці злі якики пророкують.

— Про все, — Діт Варанд відкинувся на спинку крісла. — Та нехай опустимо це. Плітки були завжди. Думаю, скоро ви покажете, що виявилися тут не через якісь особливі навички. Саме про це я й хотів поговорити.

Час жартів відійшов на другий план. Ректор зараз був як ніколи серйозний, а значить, що мене все-таки чекала виволочка.

— Лорейн, скажіть на милість, хто вам дозволив використати у своїх лекціях теорію вищих та нижчих матерій?

— Хіба це заборонено? — я підняла брову. — Як мені здається, саме ця теорія є найбільш комфортною для класифікації бестій. Я взяла на себе сміливість, щоби застосувати її на своїх заняттях.

— Я вам цього заборонити не можу, — наголосив на «я» чоловік. — Але майте на увазі, що імператор не схвалює те, що людей можуть прирівняти до створення нижчих матерій.

— Тобто, інші раси його не хвилюють? — запитала я дуже риторично.