Магія у подарунок - Мiла Морес

Діен намагається наблизитись до мене, але Енді його притримує. Полум'я вже покриває мене повністю, у повітрі відчувається запах горілого одягу. Мої очі все ще бачать те, що відбувається, вуха добре чують. Я тут, але я розчиняюся. Мене поглинає вогонь.

Так Фенікс спалює себе.

- Якого біса?! Це ілюзія? Вона не може себе спалити ілюзією!

- Ні, справжній вогонь... Не торкайся до неї, інакше згориш.

- Що робити, брате?!

Усміхаюся. Хочу сказати йому, що я відьма. Та сама, яких колись спалювали на багатті, але мої губи більше не ворушаться, вони палахкотять у вогні. Я не відчуваю болю, мені дуже тепло, ніби я поринула у лагідну воду океану. У мене вже немає ненависті. Енді її забрав. Зараз він дарує мені спокій.

- Ми нічого не можемо зробити.

Лишилися тільки мої очі. Я з сумом дивлюся на Енді, запам'ятовуючи кожну його рису. Він сумний, тримається рукою за груди. Боляче, так. Я також це відчула сьогодні. Так болить, коли втрачають коханих.

Попіл розсипався по даху. Я відчуваю, як вітерець мене піднімає, це лоскітно. Але мені зараз, як ніколи, спокійно. Сум, біль, сумніви, туга, образа зникли. Навіть кохання десь за титрами. Умиротворення – ось що наповнює мене зараз. Я ніби лежу на білому покривалі, а довкола мене все прозоре, і я сама зараз складаюся з повітря.

Концерт закінчено. Завіса.