Закут - Куліш Микола

Ще хто має що сказати на товариша Бруса?... Нема?.. Товариш Радобужний! Ваші маршрути!

Радобужний. Народився року 1895-го, на селі, батько незаможник-селянин, жив завжди у злиднях, їздив і орав лише своїми батьківськими... Мій маршрут — хата, поле, трохи школи, був за пастушка... потім... за писарчука. Пішов до міста шукати кращої долі. Найшов її — в сінях земської управи. Був за кур'єра, потім земським почтарем. Склав іспита на "частного поверенного", одружився. Революційний маршрут: партія есерів — вісімнадцятий рік, тюрма (півроку), комуністична партія — дев'ятнадцятий рік, сім місяців подполья. Денікінці спалили хату, викололи батькові очі. Тату, скажіть, за що вам викололи денікінці очі?

Старий (покірливо). Ти ж знаєш, сину... Навіщо його згадувати... Радобужний. Скажіть.

Старий. Ну, за тебе... Переховував тебе, а вони за це й викололи, й хату спалили.

Г о л о с. А довго ви переховували і де?

С т а р и й. Та щось місяців з п'ять, а то й шість буде. На горищі, в клуні, в копах, на баштані. Було того ховання та поневіряння...

Радобужний (перебив). Викололи очі!.. Від 1920-го — завідатель підвідділу, від 1923-го — завідатель установи.

Голова. Хто має щось сказати про товариша Радо-бужного?

Брус. Що Радобужному на розмові казав, те ж скажу і комісії, з додатком. Коротко. Формулою. Радобужний є квадратовий корінь з двох партіксів плюс з одного бюрократичного ігрека плюс з трьох міщанських зетів. Числову, реальну вагу цих невідомих я визначив точно в своїй заяві, за винятком двох партіксів. Певен, що комісія визначить їх більш точно, взявши на увагу такі дані...

Голова. Як маршрут з горища через копи на баштан? Гаразд! Не хвилюйтесь, товаришу Брусе! Ще хто має сказати?

Десь позаду озвався непримітний Шайба:

— Я ось. (Вийшов наперед).

Радобужний (гірко). Як це ви сюди попали?

Ш а й б а. А так, як і ви. Партія велика — з усіх боків зайти можна. Та тільки я без всякої шкоди зайшов до партії, і це протокольно. Крім того, й не сам. Товаришу село! Ану вилазьте!.. Ось що, товариші. Скажу небагато, бо ще не вмію багато сказати. Куди веде нас ленінський маршрут? До школи, до соціалізму і так далі? Так? — Так! Товариш село ходить цим маршрутом три роки, б'є ноги, а товариш Радобужний ну ніяк не хоче підійти цим маршрутом до села, дарма що добре знає дорогу. А от товариш Брус зразу підійшов.

Клим (висунувсь з-за спин). По-шефському, спасибі їм. Завтра купуємо дерево на школу.

Шайба. Все!

Голова (до Радобужного). Скажіть, товаришу Радобужний, ви з своєю дружиною у злагоді жили? Любили? Поважали?

Радобужний. Так!

Довго не наважувавсь, нарешті підвівся старий. Голосно:

— Товариші партія! У вас є програма, а у мене старий бог, та й простіть мене! (Повернувся до сина). Сину! Навіщо ти кажеш, що в злагоді жив і любив, коли ти... од неї перелазив до другої, до Тані ось... Через закон, як через тин, перелазив. Ну, перелазив, з ким не буває. Та навіщо неправду казати, коли усі тут правду кажуть! Товариш Брус он признався, про тебе так грамотно, так хороше сказав... Полагодьтесь, помиріться якось!.. А ще я хотів просити вас, товариші партія, не вилучайте Андрія за мене, за те, що, бува, не вдержусь та часом і гайну з дурного розуму до церкви... Бо, бачте, старий я. На село б мені. На селі хочу померти, а то у вас тут, либонь, і кладовища камінні.

Голова. Товаришу Радобужний. Дозвольте поки що одібрати у вас партквитка. Підкреслюю: поки що... А вам, товаришу Брусе, доведеться нам усім колективом вписати догану... А товариша Овчара, хоч і мертвий він,— дозвольте нам, товариші, викреслити з партії...

Шайба. Ось що... Подумав я оце... Запишіть там мене у кандидати до партії. Протокольно кажу.

Голова. Після перевірки — будь ласка!