Ревізор - Микола Гоголь

Ява II

Осип і Хлестаков.

Х л е с т а к о в. На, візьми це (віддає кашкет і кийочок). А, знову валявся на ліжку?

О с и п. Та навіщо ж би мені валятись? Не бачив я хіба ліжка, чи що?

Х л е с т а к о в. Брешеш, валявся; бачиш, усе зібгане!

О с и п. Та нащо мені воно? Не знаю я хіба, що таке ліжко? У мене є ноги, я й постою. Навіщо мені ваше ліжко?

Х л е с т а к о в (ходить по кімнаті). Подивись, там, у картузі17, тютюну нема?

О с и п. Та де ж йому взятися, тютюнові? Ви позавчора останнє викурили.

Х л е с т а к о в (ходить і на всякі способи стискає свої губи; нарешті каже гучним і рішучим голосом). Послухай... гей, Осипе!

О с и п. Чого зволите?

Х л е с т а к о в (голосним, але не таким рішучим голосом). Ти біжи туди.

О с и п. Куди?

Х л е с т а к о в (голосом зовсім не рішучим і не гучним, дуже близько до прохання). Вниз, до буфету... Там скажи... щоб мені дали пообідати.

О с и п. Та ні, я й ходити не хочу.

Х л е с т а к о в. Як ти смієш, дурню?

О с и п. Та так, однаково, хоч і піду, нічого з цього не буде. Хазяїн сказав, що більше не дасть обідати.

Х л е с т а к о в. Як він сміє не дати? От іще дурниці!

О с и п. Ще, каже, і до городничого піду; третій тиждень пан грошей не платить. Ви ото з паном, каже, дурисвіти, і пан твій — крутій. Ми ото, каже, таких шелихвостів та падлюк бачили.

Х л е с т а к о в. А ти вже й радий, худобино, зараз переказувати мені все це.

О с и п. Каже: "Отак усякий приїде, обживеться, заборгується, потім і вигнати не можна". "Я", каже, "жартувати не буду, я просто із скаргою, щоб у холодну, та в тюрму".

Х л е с т а к о в. Ну, ну, дурню, годі! Біжи, біжи, скажи йому. Ото груба тварина!

О с и п. Та краще я самого хазяїна покличу до вас.

Х л е с т а к о в. Навіщо ж хазяїна? ти піди сам скажи.

О с и п. Та, справді, пане...

Х л е с т а к о в. Ну, біжи, чорт з тобою! поклич хазяїна. (Осип виходить).

Ява III

Х л е с т а к о в (сам). Страшенно як хочеться їсти! Так трошки пройшовся, думав, чи не пройде апетит,— ні, чорт забери, не проходить. Та якби в Пензі я не погуляв, стало б грошей доїхати додому. Піхотний капітан дуже підчепив мене: штоси18 дивовижно, бестія, зрізує. Всього яких-небудь чверть години посидів — і все обібрав. А до всього того страх як хотілось би з ним ще раз зчепитись. Нагоди тільки не трапилось. Ото погане місто! В овочевих крамницях нічого не дають в борг. Це вже, просто, підло. (Насвистує спочатку з "Роберта"19, потім: "Не ший мені, матінко", а наприкінці — ні се ні те). Ніхто не хоче йти.

Ява IV

Хлестаков, Осип і трактирний слуга.

С л у г а. Хазяїн казав спитати, чого вам треба.

Х л е с т а к о в. Здрастуй, браток! Ну, як ти, здоровий?

С л у г а. Хвалити бога.

Х л е с т а к о в. Ну що, як у вас в гостиниці? чи добре все йде?

С л у г а. Та, хвалити бога, все добре.

Х л е с т а к о в. Багато приїжджих?

С л у г а. Та досить.

Х л е с т а к о в. Послухаймо, любий, там мені досі обіду не приносять, то, будь ласка, піджени, щоб швидше — бачиш, мені зразу по обіді треба дещо зробити.

С л у г а. Та хазяїн сказав, що не буде більше давати. Він либонь хотів іти сьогодні скаржитись городничому.

Х л е с т а к о в. Та чого ж скаржитись? Поміркуй сам, любий мій, як же? мені ж бо треба їсти. Отак можу я зовсім охлянути. Мені дуже їсти хочеться: я не жартома це кажу.

С л у г а. Та воно так. Він казав: "Я йому обідати не дам, поки він не заплатить мені за попереднє". Отака вже відповідь його була.

Х л е с т а к о в. Та ти урезонь, уговори його.

С л у г а. Та що ж йому таке казати?

Х л е с т а к о в. Ти розтлумач йому серйозно, що мені треба їсти. Гроші самі собою... Він думає, що як йому, мужикові, нічого, коли не поїсть день, то й іншим так само. Ото новина!

С л у г а. Хай уже, я скажу.

Ява V

Х л е с т а к о в (сам). Це погано, одначе, якщо він зовсім нічого не дасть їсти. Так хочеться, як ще ніколи не хотілось. Хіба з одягу що-небудь спустити? Штани, або що, продати? Ні, краще вже