Материк Гесиона - Східняк Марко
Я його підвищу, щонайдалі від золота. Буде губернатором Серединного воєводства. А капітаном золотовозного "Нияна" буде серед іншого царевич капітан-лейтенант Данило.
Завезене число худоби скоротило на років двадцять п'ять період адаптації українців на континенті, але лише після наступного рейсу "Ніяна" Всеволод приступив до виконання своєї захмарної мрії – побудувати власний океанічний флот. Ще у базовому світі він вирішив, що головою причиною занепаду флоту Росії після Петра, який (флот) за імперії так і не став океанічним, було поспішне і тому неякісне будівництво при ньому (Петрі) кораблів з невитриманої деревини. То спочатку на Гесионі шукали корабельні ліси. Потім було організовано чотири велетенські склади по довготривалій сушці деревини.
1725. – Ти наче Гамлет, принц данський.
– Щось ти путаєш, принц тут один, Данило. Та й того цар відправить, як тільки той освоїться і передасть гуту іншим, на західний край Гесиони воєводством керувати та порт з містом будувати. Раз на рік на місяць кудись плавати. Ось жінка його, Шарлотта, та точно принцеса данська.
– Жінка у Данили – Гелена Софія, із німецьких герцогів. Ти чув дзвін… А я нічого не плутаю, і в придворних справах краще тебе розбираюсь. Бо у мене кум стоїть біля зали перемовин охороною. А правитель у нас вже глухуватий, то його чути прекрасно. Царевичу плавати за міддю кудись в океан. Хлопці з охорони ще діляться між собою, то все знають. А це п'єса така, Драматичний театр Січеслава показує.
– Який драматичний театр? Про що ти?
– І де тебе носило, Вовченко, що знаєш тільки те, що було зовсім недавно?
– Був у другій сухопутній географічній експедиції, так це правильно називається. Привезли дивну птицю, як є фіолетову. Бувші пірати сказали, що це африканська птиця так і називається "Фіолетовий турако".
– Ага! Чув-чув. Так ось. Привезли книжки з Атлантиди для магазину Горпини Кириченкової, якраз з підводи вивантажували. Імператор зацікавився та й зайшов. А там книжка — переклад творів Шекспіра англійського.
– Чув трохи, вчитель так його вихваляв, але не вчили. Англійською, чи що?
– Та ні, у герцогстві переклав українською Тарас Лимаренко.
– Ну віршики цього ми вчили ще на кораблі з Європи.
– А деякі п'єси переклав — молодий, але талановитий. Забув прізвище. Не перебивай, бо й за вечір не докажу. Так от імператор купив книжку та й пішов прямо до принца. Тому давненько наказав ставити гуту, щоб було чим склити доми у місті. Скло, як знаєш, поки так собі. Звичайне. Часто показує з розводами. Але ж, нема чобіт — взувай постоли. То цар прийшов і розпорядився:
— Принцесо, до роботи. Поки будеш директрисою драматичного театру Січеслава. А та, німкеня, ще не шпрехає українською, то їй Данило почав втовкмачувати. А вона відмовлятися "Майн лібер цісар..." А наш кайзер як глянув, то вона й присіла у тому, кніксені. "Ярволь, фатер".
– Ти десь був у німцях.
– Так, чотири роки працював у Саксонії.
– Не знав.
– Тепер знатимеш. Так от. Набрали вони серед дівчат та жінок артисток. А хлопці раді бути поближче до дівчат, то й самі намалювались. Ставлять Гамлета і Отелло. Це трагедії. Спочатку взагалі, поміст, двоє дверей різних частин з коробки переодягальні. Спочатку глядачі сиділи на землі чи власних табуретках. Там косогір. Опісля поставили лавки. Потім напнули над сценою шатро прорезинене, з гевеї, з боків закрили. А тепер завісу зробили. Сцену запинає. Коли гарна година – ставлять постановки. На вхідних білетах написано: "При поганій погоді вистава переноситься. Білет дійсний три місяці."
– А комедії?
– Імператор проти. Сказав, якщо просто подивитись на наші вулиці, на обшарпаність людності, на загальну невпорядкованість, то можна реготати до істерики, до гикавки. Хай краще дивляться високі трагедії.
– Ага! А знов послав ескадру за переселенцями. На це гроші є.
– А прізвище Казан тобі щось каже?
– Ну у Імперській канцелярії є якийсь подібний писар, такий собі дядько, підписував мені прохання про компенсацію за втрачені під час експедиції особисті речі.
– Тю! Воно і є. Син його написав якусь там поему, а добрі люди доставили її до очей імператора.
– І про нього щось чув. Герой війни проти Бандератів. Ну і що? Посадив?
– Так. Забрав його з воєнної служби, перевів на статську, підвищив до надвірного радника та посадив перекладати іноземні книжки!
– Які? Звідки у того знання англійської?
– Вірші та п'єси Кальдерона де ла Барки і Лопе де Веги.
– Ясно, іспанську знають багато хто з графства і більшість з Січі.
– Прикуси язика, імператор не любить забагато подібних знавців і хоче, щоб все і всюди було українською.
– Ну і добре , якщо складно та гарно буде українською, чого ж не почитати.
Вернемось і зупинимось тепер на моменті, коли більшість козаків була вже на Гесионі. І на майдані Фаранської Січі вирішували чи переселити туди все військо. Вдвічі менше звичайного, козацьке коло шумувало. Вирішували, чи переселятись кошу на Гесиону.
– Спочатку переполовинили завойоване, а потім і зовсім все віддаємо.
– Козаки як суспільний стан у Фарані лишаються, тільки будуть окремі станиці з прилеглими до них хуторами.
– Чому ми повинні поміняти державність на землі.
– Бо там стільки землі, що не освоять.
– Ну то нехай евакуюють на континент цю куцу Атлантиду і навіть Фарану.
– Воно може так і буде, тільки ми зараз вирішуємо свою долю. А там самі розберуться.
Нарешті взяв слово Кость Гордієнко.
– Сагайдачний, той що необачний, проміняв жінку на тютюн та люльку, а я міняю вільну волю Січи на цей, цілий континент для українців. Поки імперія нагадує цуцика, що прищемив шкіру на пальці у слона і намагається тявкнути крізь зчеплені зуби: "Всі назад. Моє!"
Старий кошовий плакав, старість чи що.
– Боюсь, що при найменшій шпаринці між козаками та імперією, можливість реально і надійно оволодіти всім континентом зникне зовсім.
–Я вірю, що Господь на певний час полюбив українців більш деяких інших народів, може за їх віковічні страждання, перевірив їх згуртованість і стійкість на Заокеанському війську, на Атлантиди і Фарані і дав нечуваний серед зірок подарунок – континент. Але дар господній треба ще вдержати і зусилля для цього потрібні щонайменше однакові з вагою дарованого. Тому жінки нашого народу повинні будуть майже безкінечно народжувати і втрачати своїх синів при освоєнні і захисті набутої країни. І хто ж ми будемо, чоловіки, запорожці, якщо відхрестимось від такої долі?
– Якщо людність виявиться ницою, нікудишньою, то впаде і розіб'ється велике на уламки і українці отримають, в найкращому випадку і в останню чергу, малесенький обламок. Бо вступить в дію принцип вищої справедливості – не можна безкінечно підтримувати безкінечно нікчемних.
Автор теж не залізний, щоб досконало описувати подібні сцени свідомого розставання з волею заради української великодержавності, то лише зупиниться на рішенні козацького кола:
"Переселитись на Гесеону на умовах, які гарантувались у кращі часи Донщині Московією і Запоріжжю Польщею".
1726. 1 травня 3-тя географічно-геодезична експедиція у складі бригів "Нияна" та "Своба" і тендера "Гонило" з повітряною кулею, чистою підйомною силою 75 кг на максимумі 160 метрів підйому, наповненою воднем та аміаком. Екіпаж "Гонила" сформований з некурців, зібраних з усіх екіпажів цивільного та воєнного флоту імперії. Куля має всередині ще одну кулю, водневу, дуже небезпечну. Зроблено так, щоб вона не торкалась зовнішньої оболонки. Між нею та зовнішньою оболонкою – інертний аміак. На борту "Нияна" були геодезисти, картографи – креслярі, художник та імператор — всього 10 чоловік окрім стандартних екіпажів. Капітан – капітан третього рангу принц Данило. На "Свобі" – 60 чоловік поселенців та реманент, для заснування головного міста воєводства на протилежному боці континенту. Ще – принцеса Геля, тепер не директриса театру, а віце-губернаторка Західного воєводства, яка встигла добитись від свекрухи права самостійно визначати топоніміку воєводства. Обидві дочки лишили при бабусі, Гелена побоялась взяти їх невизначеність.
На "Гонилі" — спеціалісти по обслуговуванню кулі, тридцять чоловіків для рудника острові Мідний. Начальником експедиції колоністів призначив себе імператор. Її завданням було обійти довкола Гесиони і, відкидаючи вивчення островів на майбутнє, визначити в основному берегову лінію континенту, провідні затоки та бухти, клімат (приблизно) та типову рослинність.
Знайти підходящу бухту і засувати першу столицю воєводства. Назвати її Вісвальд – що німецькою, як добре відомо читачеві, означає "той, що володіє всім". На рішуче заперечення Єлизавети Олексіївни, що "ім'ям царюючого монарха називати не можна", Геля заявила, що до укрів це не дійде, бо німецькою. А на пряме питання "Ти ж сама мітиш в імператриці? До чого тут ура-патріотизм?" спокійно відповіла: "Я такою дитинкою заміж вискочила. Встигну зацарюватися. Зроблю з воєводства лялечку, поки ви старіти будете." Та добавила примирливо "Коли настане потреба, Данька буде імператором на портретах та монетах, а все інше – я. Приблизно як ти". Цей посил на десятиліття врегулював відносини між свекрухою і невісткою. Імператор здивувався назві головного міста, але промовчав, щоб не підрізати крила новоявленій керівниці.
Додатковим завданням для "Нияну" було довезти колоністів та майно на Мідний, забрати деяких людей, мідь і золото; для "Своби" та "Гонила" — ретельно дослідити річки, острови, берегову лінію у регіоні містечка Західного воєводства та допомагати в облаштуванні переселенцям у нього.
Управляти імперією на час відсутності Всеволода у ранзі голови уряду буде герцогиня Єлизавета, яка, як було сказано, відреклась від престолу Атлантиди та прибула до Січеслава з атлантидцями. Здорові, дисципліновані, роботящі, грошовиті, більш половини – непитущі, нащадки колись старанно відібраних першопоселенців Атлантиди, хлопці структурували різномастий люд, недавно закуплений та прийшовши самопливом у прибалтійському Гданську.
До острівців здорового переселенського настрою добавився безмежний оптимізм бувших підданих герцогині. Роботи по відбудові критичних об'єктів інфраструктури міста пришвидшились. Була змонтована водонапірна башта, протягнуті водопровідні труби.
