Поетичні твори - Федькович Юрій

24 - Токай - місто в Угорщині, відомий центр виноробства; у ширшому розумінні - токайська місцевість.

25 - «Погої - фалі, волни; погій - повідь, наводненє. Вираженє «ріка погоями грає» значить: возбранная ріка несесь великою фалею, б’є горі волнами. Єсли гуцул видить кого окаліченого, як кров сильно тече з рани, то каже: «з него кров погоями грає», або «тече», або «чурить» (Поезії, с. 142).

26 - Марко ясен - Марко Королевич, герой сербського національного епосу.

27 - Кара Дьордій (Георгій Петрович, 1752-1817) - керівник сербського повстання проти турків у 1804 р. У 1813 р. емігрував до Австрії, потім до Росії, а коли через чотири роки вернувся на батьківщину, був підступно вбитий Мілошем Обреновичем.

Як видно з листа Ю. Федьковича до О. Партицького від 18 червня 1875 р., письменник мав намір створити трагедію «Кара Дьордій» (Писання, т. 4, с. 246).

28 - «Чимбор - шовковий пояс, уживаний у сербів» (Поезії, с. 144).

29 - «Чель, челі - вираз сербський, означає: словне (словесне.- М. Ш.) преподавання, оповідання. Сказання «серби при боянській челі... празник закінчили» ужите в тім значенні, що празник закінчився при розказах, при декламації боянів, котрим-то іменем в Сербії та Болгарії називають народних віщунів і співаків, существуючих там же донині і жиючих із віщунства і піснепінія. За биток до прадавніх слов’янських часів, котрих пам’ять постала і у нас, на Русі, в преданні о віщім Бояні, поминаємім в «Слове о полку Игоревҍ» (Поезії, с. 143-144).

30 - «Левом називають в коломийських і буковинських горах золотий ренський» (прим. у першодруку).

31 - Гуцулка - тут: гуцульська мелодія до танцю, коломийка.

32 - Лук’ян Кобилиця (1812-1851) - ватажок селянського визвольного руху на Буковині. Близьким його другом і соратником по організації селянського повстання 1848 р. був старший брат Ю. Федьковича Іван.

33 - Йдеться про часи, коли Буковина належала до Молдавського феодального князівства. Ім’я Стефан досить часте серед молдавських «господарів» (князів), і невідомо, кого конкретно мав на увазі Ю. Федькович.

Поет дещо ідеалізує доавстрійське життя на Буковині. Але, як каже І. Франко, «щоби вияснити цю прояву, доволі буде згадати, що до 1784 року гуцули буковинські (Русько-Кімполунгський округ, до котрого належить Путилів-Сторонець) становили щось вроді самостійної республіки, що положення селян під пануванням молдавським, особливо в лісистій Буковині, було далеко легше, ніж в Галичині» (Франко І. Зібр. творів. У 50-ти т. К., 1980, т. 27, с. 153).

34 - Сокільський - назва кам’яного виступу над Черемошем.

35 - Поколія - відважний буковинський опришок часів Олекси Довбуша.

36 - Плоске (Плоска) - селище неподалік Сторонця-Путилова. Тут жив Лук’ян Кобилиця.

37 - Йдеться про революційні події в Угорщині 1848 р.

38 - Руська Україна - Західна Україна.

39 - Червона Русь - так у середині XIX ст. називали Східну Галичину.

40 - М. Д.- Михайло Дучак, близький товариш, «званий брат» Федьковича з часу армійської служби.

41 - Данило Млака - псевдонім українського поета і композитора Сидора Івановича Воробкевича (1836-1903).

42 - Мається на увазі дівоча гаївка «Їде, їде Зельман...».

43 - Це вільний переклад Шіллерової поезії «Поділ землі». В сучасному перекладі цю поезію див. у кн.: Шіллер Фрідріх. Лірика, К., 1967, с. 154-155.

44 - Венедик - місто Венеція в Італії.

45 - Мова йде про Т. Шевченка. І. Франко зауважував, що до твору «вплетена оригінальна концепція Федьковича про силу Шевченкової поезії... Оця концепція лірника, що своїм співом валить камінь із віковічних мурів і грозиться завалити цілу будову або й цілу Росію, появляється уперше в німецькій шаті («Gedichte», 1865), повторено з відмінами («Am Tscheremusch», 1882), а потім повторяється ще по-руськи в «Диких думах» і належить до тих улюблених Федьковичевих тем, які він раз у раз переробляв та переспівував на різні лади» (Франко І. Зібр. творів. У 50-ти т., т. 33, с. 128).

46 - Чорнявая Цора (Чора) - молода вродлива циганка, якій у юності симпатизував Ю. Федькович.

47 - Николай Кочеранюк з Великого Села...- За свідченням О. Маковея, це Микола Кочерган із с. Дихтинця, військовий товариш Федьковича (Життєпись, с. 426).

48 - «Ти, смагляве дитя, чому вдивляєшся так пильно в срібні хвилі?» Нейбауер (нім.).- Ред.

49 - Іван Юрчишин у Валяві - буковинський селянин, приятель Ю. Федьковича по військовій службі.

50 - Атени - Афіни.

51 - Морфаїс (Морфей) - за грецькою міфологією, один із тисячі синів бога сну Гіпноса, найбільш прихильний до людей.

52 - «Матиця» - культурно-освітнє товариство «Галицько-руська Матиця», створене влітку 1848 р. у Львові для піднесення освіти народу та розвитку літератури й мистецтва. Федькович натякає на те, що діячі «Матиці» незабаром забули