Ревізор - Микола Гоголь

Х л е с т а к о в. То що ж тепер робити?

У н т е р-о ф і ц е р ш а. Та робити б то, звісно, нема чого. А за помилку ото звели йому заплатити штрафт. Мені свого щастя нема чого зрікатись, а гроші б мені тепер дуже знадобились.

Х л е с т а к о в. Добре, добре! Ідіть! ідіть! я розпоряджусь. (У вікно висовуються руки з просьбами). Та хто там іще? (Підходить до вікна). Не хочу, не хочу! Не треба, не треба! (Відходячи). Набридли, чорт забери! Не пускай! Осипе!

О с и п (кричить у вікно). Геть, геть! Не час, завтра приходьте! (Двері розчиняються і виставляється якась постать у фризовій шинелі, з неголеною бородою, роздутою губою та перев'язаною щокою, за нею в перспективі показується кілька інших).

О с и п. Геть, геть! чого лізеш? (Упирається першому в черево руками й випихається разом з ним у прихожу, зачинивши за собою двері).

Ява XII

Хлестаков і Марія Антонівна.

М а р і я А н т о н і в н а. Ой!

Х л е с т а к о в. Чого ви так злякались, панночко?

М а р і я А н т о н і в н а. Ні, я не злякалась.

Х л е с т а к о в (хизується). Даруйте, панночко, мені дуже приємно, що ви мене маєте за таку людину, яка... Чи насмілюся спитати вас: куди ви намірялися йти?

М а р і я А н т о н і в н а. Справді, я нікуди не йшла.

Х л е с т а к о в. Чого ж, приміром, ви нікуди не йшли?

М а р і я А н т о н і в н а. Я думала, чи не тут мамуня...

Х л е с т а к о в. Ні, мені хотілося б знати, чого ви нікуди не йшли?

М а р і я А н т о н і в н а. Я вам перешкодила. Ви працювали над важливими справами.

Х л е с т а к о в (хизується). А ваші очі кращі, ніж важливі справи... Ви ніяк не можете мені перешкодити, ніяким чином не можете; навпаки, ви можете зробити приємність.

М а р і я А н т о н і в н а. Ви говорите по-столичному.

Х л е с т а к о в. Для такої прекрасної особи, як ви. Чи насмілюсь бути таким щасливим, щоб запропонувати вам стільця? Але ні, вам треба не стільця, а трон.

М а р і я А н т о н і в н а. Справді, я не знаю... мені так треба було йти. (Сіла).

Х л е с т а к о в. Яка у вас чудова хусточка!

М а р і я А н т о н і в н а. Ви насмішник, аби тільки посміятися з провінціальних.

Х л е с т а к о в. Як би я бажав, панночко, бути вашою хусточкою, щоб обіймати вашу лілейну шийку.

М а р і я А н т о н і в н а. Я зовсім не розумію, про що ви говорите, якась хусточка... Сьогодні дивна погода!

Х л е с т а к о в. А ваші губки, панночко, кращі, ніж усяка погода.

М а р і я А н т о н і в н а. Ви все отаке говорите... Я б вас попросила, щоб ви мені написали краще на згадку які-небудь вірші в альбомі. Ви, певно, їх знаєте багато.

Х л е с т а к о в. Для вас, панночко, все, що хочете. Вимагайте, які вірші вам?

М а р і я А н т о н і в н а. Які-небудь, отакі — хороші, нові.

Х л е с т а к о в. Та що вірші! я багато їх знаю.

М а р і я А н т о н і в н а. Ну, скажіть-бо, які ж ви мені напишете?

Х л е с т а к о в. Та навіщо ж говорити? я й без того їх знаю.

М а р і я А н т о н і в н а. Я дуже люблю їх...

Х л е с т а к о в. Та в мене багато їх усяких. Ну, хай так, я вам хоч це: "О ти, людино, що даремно на бога ремствуєш в біді35..." ну, й інші... тепер не можу пригадати; а втім, це все нічого. Я вам краще замість цього виявлю моє кохання, яке від вашого погляду... (Присуваючи стілець).

М а р і я А н