Сватання на Гончарівці - Квітка-Основ'яненко
Жених твiй крепак
(Нехай йому болячка!),
Через нього i ти стала
Не хто, як крепачка.
Крепачка, крепачка,
Крепачка, крепачка,
Крепачка…
(Собирает шапку и тыкву, прячет ее и выходит, все продолжая петь: крепачка! Затворив дверь, опять выглядывает и кричит: крепачка! и опять по временам выглядывает и то же кричит).
(Между тем Одарка выносит тарелки и другие принадлежности; расставив все по порядку, подает на стол миску и проч.).
Скорик (между тем нарезал хлеба). Вот тепер па трудах можно i порцiю подавать.
Прокіп. Насилу за увесь вечiр розумне слово сказали. (Наливает водку и подносит к Скорику). Пожалуйте, пане старосто!
Скорик (тихо отводит его руку). Пожалуйте, пане свате, ви вперьод викушайте. Может, намiшали французької бурди, што i на стену надерьомся. Да i у Туреччинi завсiгда приговорюють: у каво у руках, у таво i в устах.
Прокіп. Будьте ж здоровi! (Выпивает поспешно). А!.. кабацька!.. розведена! Що б то на вольнiй узяти! (Потчивает Скорика).
Скорик (взяв рюмку, говорит скоро). Єщо п'ю за здравьє, вам скажу какое: чарочка моя кругленька, налита з краями ровненько; тим, тим ти мне мила, што оченно полна. Кагда втоплю в тебя свої уста, так вам скажу: многая лета! Не бойсь, чарка, я тебя не струшу, лейся в горло, возвесели салдацкую душу; а штоб мне не сухо пить, так при чарке вот што стану гаварить: здравствуй, батька с маткой, веселiтеся своєю дитяткой; радость вашу величайте i нас не забувайте. Здравствуй, князь с княгинею, з молодою господинею. Любiтесь, пийте, гуляйте i чоловєчество розпложайте. А, наконец, вот мой пароль: здаров'я всей кампаниї чесной! (Выпивает и брызжет вверх). Штоб так нашi маладиї вибрикивали!
Одарка. Кушайте ж страву, просимо. От же i дружечки iдуть. (Прокип потчует водкою пришедших девок; они не пьют, он все выпивает).
Хор дєвок (начинают петь за кулисами).
Та ти, душечко, наша Улянко!
Обмiтайте двори,
Обмiтайте двори,
Застилайте столи,
Кладiте ложечки,
Срiбнi блюдечки,
Золотиї мисочки,
От iдуть дружечки!
1-я дєвка (кланяяь, и все за нею). Дай боже вечiр добрий! Помагайбi вам на усе добре. (Олексий и Уляна, привстав, кланяются).
Одарка. Спасибi, дружечки! Просимо на хлiб, на сiль i на сватання. Сiдайте сюди, дiвчата. (Усаживает их подле Уляны). От же вам i ложечки; брусуйте, друженьки, брусуйте…
Скорик (продолжая есть). Вот едак i у Францiї: сперва покушают страву, а там i яловичину покришать.
2-я дєвка. Та нам же при людях їсти не подоба!
3-я дєвка. Лучче ми вам заспiваємо та ваших молодих возвеличаємо.
Скорик (оставив есть). Ех, девушки! патеште нас, патеште пiсеньками.
Хор дєвок
Ой чому, чому
В сiм новiм дому
Так рано засвiчено?
Улянка рано вставала,
Русу косу чесала,
Матiнку питала.
Одарка (во все время сей песни плакала). Ох, дружечки, сизi голубочки! Не розривайте мого серденька жалобними пiсеньками. Як здумаю та згадаю, як менi без Уляни зоставатись, так за слiзоньками свiта не бачу! Зостануся з п'яницею, i вже добра не ждати.
Скорик. Нєчево плакать; вот тут-то i пайдьот тебе дабро.
Одарка. Де вже добра ськати!
Прокіп. Добра? Осьде добро.
ВОДЕВИЛЬ
Прокіп.
Хто добре п'є, той знай все спить;
А хто все спить, той не грiшить.
Чого ж нам тут вередувати?
Приньмiмось лишень куликати,
То й вродиться добро той час.
Не було сварки,
Не буде лайки,
Горiлочка зупинить нас.
Як нап'ємось та полягаєм,
Прокинувшись, давай знов пити;
Та так собi i прогуляєм.
А що, Тимiше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Прокіп.
Коли ж тут лаятись i битись?
З горiлкою добро нам жити!
(Вместе).
Прокіп.
Коли ж тут лаятись i битись?
З горiлкою добро нам жить!
Всі.
От тут-то лаятись i битись!
З горiлкою нам лихо жити!
Одарка.
Як жiнка стане мужика
Товкти i вчити, часто бити,
Тогдi нам добре буде жити.
Тепер же правда в нас яка?
Куди нi повернись, старшi вони.
Мужик дурiє,
На все вiн смiє,
Не слухає нi в чiм жони.
Ось нуте лишень нам пiддайтесь,
Пiд нашу дудку гопака
Скачiть, мовчiть i не брикайтесь.
А що, Тимiше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Одарка.
Нехай вчить жiнка мужика!
То й правда буде не така.
(Вместе).
Одарка.
Нехай вчить жiнка мужика!
То й правда буде не така.
Всі.
Не вчити жiнцi мужика;
На свiтi правда не така.
Олексій i Уляна.
Тогдi на свiтi правда стане,
Тогдi добро меж нас прогляне,
Як щира буде в нас любов,
Не буде лайки, нi розмов,
А що, Тимiше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Олексій i Уляна.
Як станемо усi любитись,
За що нам буде вже сваритись?
Всі.
Як станемо усi любитись,
За що нам буде вже сваритись?
Скорик.
В паходах всюди пабував,
Каких земель не павидав!
Так знаю всьо, i вот порада:
Вперьод всєво так треба-нада
Увесь народ ва фрунт паставiть,
Меня фельдфебелем наставiть.
"Муницу бережи
Аль пряжку падв'яжи".
Кагда ж судьям тут брать взятки?
I лєкарям народ морить?
Кагда матать нам без аглядки?
На зло не будет часу, вiрно.
Чуть што не так, каманда "смiрно"!
I фуктель паказал їм бравой,
I "с места марш все: левой, правой!"
I в ногу будуть все хадiть,
Кагда ж тут есери завадiть?
А што, тавариш, как?
Тиміш.
Так-таки, так.
Скорик.
Ах, матушка воєнна служба!
В тебе адной любов i дружба!
Всі.
Ах, матушка воєнна служба!
В тебе адной любов i дружба!
Стецько (перед тем возвратившийся).
Ось i я до вас вернувся,
Ось i я вже схаменувся;
I женитися не буду
Нi до вiку, нi до суду.
Своїм дiтям закажу:
Не женiтесь, не казiтесь,
Так i батьковi скажу:
А чому вiн оженився?
Я б без нього народився.
Всяк про щастя все питає,
А того нiхто не знає,
Що тогдi б прийшло добро,
Якби не женивсь нiхто.
А що, Тимiше, як?
Тиміш.
Так-таки, так.
Стецько.
От тогдi б прийшло добро,
Якби не женивсь нiхто.
Всі.
От i згинуло б добро,
Якби не женивсь нiхто.
Тиміш.
Гай, гай, товкуєте об чiм!
Тогдi добро ми будем знати,
Як що-небудь не так зовсiм, -
А нам не спорить, а казати:
Та так-таки, так.
Хоч луплять волость писарi;
Жiнки у гречку знай все скачуть;
В горiлку воду шинкарi
Знай ллють; та що робить? всi кажуть;
Та так-таки, так.
Багатий дметься, мов шкурат,
I часом бреше, пальцi знати!
Сам бачиш? - вiн чортяцi брат,
Не треба спорить, а казати:
Та так-таки, так.
(К зрителям).
А що, чи можна