Історія Країни Вовків - Гуцул

Молодші брати Георгій VII і Деметре ІІІ були його співправителями в князівствах. Вже тоді прослідковувалося багатовладдя. Одначе, він ще прийняв звичайний титул картвельського монаха: ''Цар ранів, кахетинців, сванів, греків, вірмен, мігрелів, картвелів, джиків і аланів, ширваншахів і шаханшахів, цар царів Імеретії та Амієретії, Сходу, Півночі та всього християнського світу''. 

Його дружина Сітіхатун Панаскартелі померла у 1444 бездітною. Горе було таким гірким, що Вахтанг IV не одружувався більше ніколи. 

Того-ж року до Сакартвелло відбулося нове вторгнення туркменів від керівництвом Джахан-шаха. Вахтанг IV зустрів його в битві при Ахалціхе (1444), між картвелами та туркменами зав'язалася кровопролитна битва що не мала переможця до ночі. Тоді туркмени відступили, Джахан-шах назавжди втік з території Сакартвелло, тому ця битва стала перемогою Вахтанга IV, що остаточно визволив Батьківщину від туркменських вторгнень держави Кара-Куюнлу. 

За чотирирічне правління Вахтанга IV не зміг зменшити вплив дворянства. Для прикладу, він надав Кварквару ІІ титул атабега в регіоні Самцхе, що призвело до війни між ним та його дядьком Агбугою котрий вийшов переможцем. 

В грудні 1446 помер Вахтанг IV. Країна залишилась без спадкоємця. Георгій VIII зайняв Кахетію та Картлі, Деметре ІІІ дісталася Імереті.