Всупереч бажанням - Селена Рейні

– Ваші окуляри, Грейс, – сказав.

Міс Батлер поводила руками в повітрі. Ще мить і вона підбила б долоню Бенедикта. Тому він взяв її пальчики й вклав в них окуляри. Грейс міцно схопила їх і натягнула на обличчя. І лише після цього зітхнула з полегшенням.

– Якби з ними щось трапилося – це була б катастрофа!

– Невже у вас немає запасної пари? – здивувалася місіс Бінглі.

Бенедикта теж це цікавило.

– Є, звичайно. Аж дві. Але лише ці мені личать.

Бенедикт сильно в цьому сумнівався, але, звичайно ж, нічого в слух не сказав. Він вийшов з карети й підійшов до кучера.

– Кепські справи, сер. Вісь тріснула. Таке не полагодиш…, – пожалівся слуга.

Справи були й дійсно погані, бо вони стояли посеред глухої, сільської дороги. Та й Бенедикт не помітив, щоб вони когось об’їжджали.

– Як часто цим шляхом ходять інші карети? – з насторогою запитав граф.

– Маршрут не популярний. Але за нами повинен їхати поштовий диліжанс.

І справді, через десять хвилин на дорозі показалася карета. Ще трохи, і її кучер спинився біля зламаного екіпажу Коула.

– Вільні місця є? – запитав Бенедикт у кучера. – Мені та трьом леді потрібно до Бенфілда.

– Є тільки два вільні місця, – проказав слуга.

Бенедикт відкрив дверці й зазирнув у салон. На нього витріщилися шість пар очей. «Два вільні місця»? Та в екіпажі було так тісно, що й одна людина б не помістилася. Точно, діжка з огірками…

– А коли буде наступний диліжанс? – поцікавився чоловік.

– Завтра, – відповів кучер.

– Далеко звідси до міста? – запитала Грейс і стала поряд з чоловіком.

І коли це вона вийшла з екіпажу?

– Милі три-чотири, не більше, – відповів кучер дівчині.

– Чудово! Тоді місіс Колман та місіс Бінглі поїдуть у диліжансі. А ми, – вона звернулася до Бенедикта, – дійдемо пішки.

І після цих слів, Грейс повернулася у салон, де сиділи дами, щоб роз’яснити їм ситуацію. Бенедикт заплатив за проїзд леді. І через кілька хвилин вже проводжав очима карету, яка прямувала до Бенфілда.

– Диліжанс прибуде у «Корону» через якихось пів години, – повідомив кучер. – Ще стільки часу ж піде на те, щоб відправити сюди бригаду, яка займеться ремонтом вісі. Якщо не поспішаєте, я доставлю ваші речі у постоялий двір ще до вечора, – запропонував чоловік.

І хоча у Грейс та у Бенедикта були лише дорожні сумки, вони вирішили лишити їх у кареті, а в дорогу до містечка рушити без багажу.