Іліада. Одіссея - Гомер
27] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.
28] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв
29] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє
30] Місто троян - про це між богів, що живуть на Олімпі,
31] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила
32] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає
33] Волею Зевса. В серці затримай це, щоб не віддати
34] Щось забуттю, коли сон покине тебе найсолодший».
35] Мовив це й відійшов, Атріда самого лишивши
36] Повним ясних сподівань, яким не судилося збутись.
37] Думав, що в той же день завоює Пріамове місто,
38] Муж нерозумний, не знав він подій, що Зевс їх намислив.
39] Вирішив-бо у жахливих побоїщах знову багато
40] Зойків наслати нових і страждань на троян і ахеїв.
41] Встав він од сну, а навколо ще голос лунав божественний.
42] З ложа підвівся і сів, у м'який хітон одягнувшись,
43] Гарний, недавно пошитий, і плащ накинув широкий,
44] Пару красивих сандалій до ніг підв'язав він могутніх,
45] А через плечі срібноцвяхований меч перевісив,
46] Батьківське берло у руки узяв, повік незотлінне,
47] І до швидких подавсь кораблів міднозбройних ахеїв.
48] В час той богиня Еос над високий Олімп уже вийшла,
49] Денне світло являючи Зевсові й іншим безсмертним.
50] Отже, звелів Агамемнон окличникам дзвінкоголосим
51] Всіх на збори народні скликать пишнокосих ахеїв.
52] З кличем пішли вони, й от незабаром усі позбирались.
53] Під кораблем державця пілоського Нестора спершу
54] Раду старійшин, душею могутніх, у ряд посадив він.
55] Скликавши їх, він мудру почав з ними радити раду.
56] «Слухайте, друзі! Сон божестве'нний сьогодні з'явився
57] Серед священної ночі. На зріст-бо, на вигляд і вроду
58] Схожий на Нестора він богосвітлого був якнайбільше.
59] В головах став і з такими до мене звернувся словами:
60] «Спиш ти, Атрея, відважного коней впокірника, сину!
61] Не подобає так мужеві радному ніч спочивати,
62] Судьби ж народу лежать на тобі та інші турботи!
63] Слухай уважно мене: від Зевса я вісник до тебе,
64] Він і здаля-бо тобою піклується й ласку являє.
65] Якнайретельніш велів готувати до бою ахеїв
66] Довговолосих, бо візьмеш ти нині широкодорожнє
67] Місто троян - про це між богів, що живуть на Олімпі,
68] Іншої думки немає, усіх-бо до цього схилила
69] Гера проханням своїм; на троян вже нещастя чигає
70] Волею Зевса. В серці ти це збережи». Так промовив
71] І відлетів, - і солодкий сон мене зразу покинув.
72] «Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?
73] Спершу словами їм випробу я учиню, як годиться,
74] Й на кораблях многовеслих закличу їх звідси тікати,
75] Ви ж їх, кожного кожен, од цього відмовить старайтесь».
76] Так він промовив і сів. Тоді-то із місця свойого
77] Нестор підвівся, піщаного Пілоса сивий володар.
78] Намірів добрих він повен озвався й почав говорити:
79] «Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі!
80] Хай би хто інший з ахеїв про сон нам такий розповів би,
81] Ми б неправду йому завдали й відвернулись від нього.
82] Сон же цей бачив хто кращим вважається серед ахеїв;
83] Як же, порадьте, до бою синів нам озброїть ахейських?»
84] Так він промовив і перший вийшов із ради старійшин.
85] Всі повставали за ним берлоносні володарі, згодні
86] З мудрим людей вожаєм. Тим часом племена збирались.
87] Так, наче бджоли тривожні з ущелин між скель кам'янистих
88] Хмарка по хмарці роями густими весь час вилітають,
89] То виноградними гронами виснуть над квітом весняним,
90] То без упину в веснянім повітрі дзижчать і кружляють -
91] Так без числа від своїх кораблів і наметів племена
92] Вздовж узбережжя високого густо юрба за юрбою
93] Йшли на збори народні; вогнем між них Чутка шугала,
94] Вісниця Зевсова, йти підбиваючи, поки й зібрались.
95] Буйно вся площа гула, аж земля застогнала від люду,
96] Що розміщавсь по сидіннях; скрізь гомін стояв, його стримать
97] Дев'ять окличників, аж надриваючись криком нестямним,
98] Довго змагались, щоб чуть було паростків Зевса, державців.
99] Порозсідався насилу народ, всі місця прзаймали,
100] Й гамір утих. Підвівся володар тоді Агамемнон
101] З берлом в руках, що Гефест над ним потрудився майстерно.
102] Дав те берло Гефест владареві Кроніону Зевсу,
103] Потім його світлосяйному Зевс передав посланцеві.
104] А від Гермеса Пелопс дістав його, коней погонич,
105] Він же Атрею його передав, вожаєві народів.
106] Цей, умиравши, Тіесту, на вівці багатому, кинув,
107] Врешті Тіест залишив Агамемнону берло носити,
108] Щоб керував багатьма островами і Аргосом цілим.
109] Отже, на берло те спершись, він так до аргеїв промовив:
110] «Друзі мої! О герої данайські та слуги Арея!
111] Зевс, великий Кронід, у тяжку мене згубу заплутав,
112] Спершу, підступний, мені обіцяв, ще й кивнув головою,
113] Що повернусь, Іліон зруйнувавши, мурований міцно,
114] Нині ж на злу він наваживсь облуду й велить утікати
115] В Аргос безславним, тоді як згубив я вже стільки народу, -
116] Так всемогутньому Зевсові раптом тепер захотілось:
117] Міст-бо уже багатьох зруйнував він високі твердині
118] Й ще поруйнує немало - безмежна-бо Зевса могутність.
119] Соромно буде за нас і потомкам далеким дізнатись,
120] Що велелюдний такий і хоробрий народ, як ахеї,
121] Марно в цій бився війні, що даремно вони воювали
122] З меншим числом ворогів і не бачили наслідків жданих!
123] Бо якби справді схотіли з троянами разом ахеї,
124] Клятвенну склавши угоду, ряди полічить обопільно
125] І, скільки їх є, осельники Трої усі б позбирались,
126] Ми ж, ахейський народ, на десятки себе розділивши,
127] В кожен взяли б по троянину в чаші вино розливати, -
128] Без виночерпія в нас багато б лишилось десятків.
129] От наскільки, кажу, ахеїв чисельністю більше,
130] Аніж троян, що живуть у цім городі. Спільники ж їхні
131] Із багатьох городів хоробрі мужі списоборці -
132] От хто мене від мети відкидає, й хоч як я бажав би,
133] А Іліон многолюдний, проте, не дає зруйнувати.
134] Дев'ять-бо років великого Зевса уже проминуло,
135] Вже й кораблів деревина гниє і линви потліли.
136] Десь по домівках наші дружини і діти маленькі
137]
