Діалоги - Луцій Анней Сенека

154

Питанням, що стосуються дружби, Сенека присвячує третій свій лист до Луцілія.

155

Пор. у Горація: «Namvitiis nemo sine nascitur; optimus ille est qui minimis urgetur» — а без пороків ніхто не вродивсь іще; той з нас найкращий, в кого найменше їх є (Сат., І, 3, 68—69).

156

Катон — див. прим. 28, Щасл. (в електронній версії — коментар 96. — Прим. верстальника.)

157

Біон — Біон Бористеніт (III ст. до н. е.), мандрівний філософ, учень Теофраста; античні вважають його зачинателем діатриби — філософської бесіди морального характеру, до якої радо зверталися передусім римські сатирики (Горацій, Персій, Ювенал та ін.).

158

Діоген — Діоген Синопський (бл. 404—323 рр. до н. е.), грец. філософ-кінік, учень Антисфена і Сократа; за переказом, жив у бочці (глиняному піфосі), звівши до мінімуму власні потреби, заперечував культи, називав себе громадянином світу, проповідував спільність жінок і дітей; з його життям пов’язано чимало легенд та анекдотів, зокрема — про втечу єдиного його раба Мана (див. нижче), про що згадує Діоген Лаертський (6, 55).

159

Поради щодо читання книг і добору авторів Сенека викладає у другому листі до Луцілія.

160

Александрійська бібліотека згоріла у ті часи, коли Юлій Цезар брав участь у династичних війнах Клеопатри з її братом Птолемеєм XIII (48—47 рр. до н. е.); щодо кількості втрачених книг джерела подають різні дані.

161

Лівій — Тіт Лівій (59 р. до н. е. — 17 р. н. е.), римський історик, автор об’ємної праці «Римська історія від заснування міста».

162

Антична книга мала вигляд сувою; його вкладали у пофарбовану в червоний колір пергаментну скриньку; зворотний бік сувою змазували запашним кедровим маслом, щоб убергти від книжкової молі; краї сувою вигладжували пемзою і забарвлювали темним; кінці палички, на яку намотували сувій, оздоблювали слоновою кісткою.

163

Натяк на те, що в’язень з охоронцем пов’язані одним ланцюгом; у в’язня, прикріплений до правого зап’ястка, важкий ланцюг; в охоронця, до лівого зап’ястка, — легший.

164

Прив’язування до хреста — поширене покарання в імператорському Римі.

165

Таке скаже досконалий мудрець; загалом же — «meliores nascimur, quam morimur» (народжуємося кращими, аніж вмираємо).

166

Публілій — Публілій Сір (І ст. до н. е.), мімічний поет, майстер імпровізації; зберігся збірник сентенцій з його мімічних творів, складений, мабуть, у І ст. н. е.

167

Котурни — високе взуття трагічних акторів; метафорично — високий стиль; сокки — низьке взуття комічних акторів, низький стиль.

168

Претекста — див. прим. 16, Коротк.

169

Ремінці патриція — взуття, яке носили сенатори: червоні черевики (сандалі) прив’язували чорними ремінцями, які сягали до половини литки; кінці ремінців скріплювали срібною або зі слонової кістки пряжкою.

170

Від колін переможця. — Див. прим. 28, Коротк.

171

Помпей — Секст Помпей (бл. 75—35 рр. до н. е.), син Гнея Помпея Великого, римський полководець і політичний діяч. Гай — Калігула (див. прим. 63, Коротк.).

172

Сеян — Луцій Елій Сеян (бл. 20 до н. е. — 31 н. е.) — префект преторіанців, наближений до імператора Тіберія; покладаючись на свій великий вплив (командував імператорською когортою), пробував захопити владу, після чого був звинувачений у зраді й страчений.

173

Крез — лідійський цар (560—547 рр. до н. е.). Мав у своєму володінні більшу частину Малої Азії, славився казковими багатствами. Перський цар Кір II, перемігши Креза, приєднав Лідійське царство до Персії. Про історію з вогнищем, на якому Кір хотів спалити Креза, але потім передумав, розповідає Геродот (І, 86).

174

Югурта — цар Нумідії, воював з Римом (111—105 рр. до н. е.); зазнав поразки від Гая Марія. У тріумфальному поході переможця Югурта ішов у кайданах і в царському вбранні.

175

Птолемей — мова про Птолемея, сина Юби II; Калігула, запросивши його і прийнявши з почестями, несподівано стратив його лише через те, що той, прийшовши на гладіаторські ігри, привернув до себе увагу людей блиском пурпурового плаща (Светоній. Калігула, 35).

176

Мітрідат — цар Вірменії; про виклик його в Рим і про ув’язнення повідомляє Діон Кассій (60, 8); див. також: Тацит. «Аннали», 11, 8—9; 12, 44—47).

177

Номенклатор — див. прим. 55, Коротк.

178

Зенон — Зенон з Кітіону (див. прим. 56, Коротк.); про нього розповідає Діоген Лаертський (кн. VII).

179

Теодор — Теодор із Кірени (Півн. Африка), філософ, сучасник Сократа, заперечував будь-які релігійні погляди; описаний тут епізод знаходимо також у Ціцерона (Тускуланські бесіди, І, 102); тиран — Лісімах, один із охоронців Александра Македонського.

180

Гай — Калігула; Фаларід — тиран із Агрігента (Сицилія), надзвичайно жорстокий (за переказом, своїх ворогів він спалював живцем у мідному бикові).

181

Див. прим. 42, Коротк.

182

Біон — див. вище, прим. 31 (в електронній версії — коментар 157. — Прим. верстальника.).

183

Між двома крайнощами, сміхом і плачем, що однаково збурюють душу, стоїчний мудрець шукає золотої середини — ясності, рівноваги духу, душевної погоди.

184

Першим, ламаючи традицію, проти тієї показовості рішуче виступив Архілох з Паросу (VII ст. до н. е.).

185

Рутілій — див. прим. 27, Щасл. (в електронній версії — коментар 95. — Прим. верстальника.)

186

Пор. у Горація: «Та й сам Катон в літах, бувало, / Мужність вином гартував охоче» (Оди, III, 11—12).

187

Сціпіон — див. прим. 62, Коротк. Прадавній тритактний танець (tripudium) Саліїв, жерців Марса, протиставлено тут «модним» грецьким танцям, які аж ніяк не вписувались у суворі «звичаї предків», що були