Українська література 17 століття - Автор невідомий

— А ти, Адаме, чого ідеш? Любо тобі жонка треба?

На що Адам одповів:

— Та треба, господи, бо не маю з ким спати.

І перепустив господь на Адама сон. І, винявши йому ребро з лівого боку, сотворив Адамові жону Єву.

■ Питаюся вас, мої дітоньки, чом то не з правого боку, але з лівого винявши ребро, сотворив йому Єву?

Одповядаю. Для того, щоби жона послушна була, щоби ся мужика бояла.

Казав же їм господь у раю їсти свеклу, ріпу, редьку, мор-ков, сливки, грушки, яблика і помаранчі. Оно їм одного дерева заказав їсти.

Що ж чинить Єва, сука незбожная? Не витерпіла собі з лихом і заказу не слухала, щоб її тяжкоє, великоє лихо порвало. Урвала яблико, з’їла і Адамові огризок дала.

А Адам, не хотівши розгнівити жонки, з’їв.

Аж приходить господь. Лічить яблика. Не долічився одного. Домислився господь, що Адам урвав. Розсердившися, узяв бича, як у нашого пастуха або як у панського возниці, бич дратований, і вигнав Адама з раю.

Од того часу, мої дітуньки, на світі як лихо, так лихо, як біда, так біда. Казав же господь панщизну робити, до церкви не казав ходити, в запусти господу нічого не дати, корчми не минути, за нюю ся, як за матір’ю, бити. І перепустив на нас орду — татаре, турки, жиди і тії нечистії ляхи, кторії стовпи, на которих ся наша руськая віра розпираєт, вколо подгризли. Ой, бог мя, подгризли! Петровку2 под-гризли, спасовку 3 подгризли і филиповку 4. Оно єще один стовп, то єст великий пост 5, стоїть, вжо подгризений, а коли б його до остатка подгризли, то би нашу усю благовірную Русь чорт побрав і в трапезу до його матері заніс. Чого нас, господи, борони.

Амінь.

АНОНІМ

ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

ХРОНІКА, котра починається од потопу1 першого світу, і стовпотворіння 2,

1 РОЗДІЛЕННЯ мов3, і розсіяння ЛЮДУ ' ПО ВСІЙ ПІДНЕБЕСНІЙ, РОЗПОВІДАЮЧИ ЯК ПРО РІЗНІ НАРОДИ, ТАК І ПРО ПОЧАТОК СЛОВ’ЯНСЬКОГО РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ,

і коли він осів київ, і як охрестив благовірний князь Володимир руську ЗЕМЛЮ, 1 про велике княжіння київське, і ПРО ГРЕЦЬКИХ ЦАРІВ. СПИСАЛАСЯ СЯ ХРОНІКА У МАЛІЙ РОСІЇ, У МОНАСТИРІ СВЯТОЇ ЖИВОНАЧАЛЬНОЇ ТРОЙЦІ

гуртожительному густинському 5 прилуцькому, за благословінням

ПРЕВЕЛЕБНОГО ОД БОГА ЙОГО МИЛОСТІ ПАНА ОТЦЯ АВКСЕНТІЯ ЙОАКИМО.ВИЧА,

ІГУМЕНА ТОЇ ж СВЯТОЇ ОБИТЕЛІ, РОКУ 1670-ГО МІСЯЦЯ СЕРПНЯ 2-ГО ДНЯ

Фрагменти ПЕРЕДМОВА ДО ЧИТАЧА

Природжено якусь хіть і любов до отчизни своєї почувати кожному чоловікові; всякого вона, неначе магніт-камінь залізо, до' себе притягає; так і поет отой грецький, Гомер 6, ясно в своєму тексті виразив: він, коли був од роду свого оддале-ний, потрапивши в неволю, і вже вернутися не міг, то, ні про що не дбаючи, прагнув бачити хоча б дим своєї отчизни.

Отож бо й автори сеї хроніки руської, хоч і були людьми смертними і знали запевне, що смертю скінчити мусять, природженою любов’ю до отчизни своєї пройняті будучи, прагнули того, щоб і по їхньому одході наступним поколінням, тобто народові руському, не зосталися минулі речі не знані: що описали і світові ясно виразили, додавши попередньо од потопу, як по виході з ковчега Ной землю між синами своїми розділив, і котрі з них яку частину світу осіли, і який стан котрому синові благословив, зважаючи на волю божу, з котрих народи різні вийшли і в сторонах різних поосідали, і про війни звитяжні.

Крім того, в хроніці сій побачиш, читачу ласкавий, про царство грецьке, як звитяжне бувало, і про початок хрещення святого заходом благовірного великого князя Володимира Київського, котрий, Русь охрестивши, ідоли поганські покру-шив, і про те, як турок Грецію осів7.

Чому кожній людині читання історій дуже корисне? Бо коли б не описано і світу не подано, разом би з тілом без місті все сходило б у землю, і люди, як у темряві будучи, пі' відали б, що за минулих віків діялося.

Хроніку сю прочитавши, можеш передати її для звідання іншим, молодшим, що до них святий пророк Мойсей мовить: «Попроси отця свого, і покличе до тебе учителів, і научить тебе» 8.

Та я, не барячи передмовою сею, далі в книгу сю одсилаю, для ліпшого зрозуміння, усіх ваших милостей, хто схоче прочитати, а вашим милостям душевного спасіння і тілесного здоров’я зичу.

Писар тої хроніки ієромонах недостойний Михайло Павлович Лосицький.

ЛІТОПИСЕЦЬ ЗА ПОМІЧЧЮ БОЖОЮ ПОЧИНАЄМО, ЩО РОЗПОВІДАЄ ПРО НАШ РУСЬКИЙ НАРОД, ОД ЯКОГО КОЛІНА ЗРІС І ЯК ТА КОЛИ В СІ СТОРОНИ ВСЕЛИВСЯ, І ЧОМУ РУССЮ НАЗВАВСЯ[...1

ПРО РОДОСЛІВ’Я НОЄВЕ,

ОД ЯКОГО СИНА ЙОГО І ЯКІ НАРОДИ ПІШЛИ

[...]Афет9 же, третій син Ноїв, який прийняв західні й північні країни, а саме Європу й частину Азії, мав сімох синів.

Перший — Гомер 10 — мав трьох синів [...]

Другий син Гомерів — Рифат и. Од сього Рифата народилися пафлагони 12 енети, генети, венеди, венедиці 13, анти 14, алани 15, роксани б, роксолани, од нких начебто пішла русь і алани, русь-москва, ляхи, слов’яни, болгари, серби. Сесі всі одного суть народу і изика, а саме слов’инського...

Шостий син Афетів — Мосох 1Т. Од сього, як каже дехто, народилася москва і слов’янський народ [...]

ПРО СЛОВ’ЯНСЬКИЙ НАРОД, ЗВІДКИ ВІН ВИЙШОВ І КОЛИ ДО ЄВРОПИ І САРМАТІЇ 18 ПРИЙШОВ,

І ПРО ЙОГО ВІЙНИ, І ЯК АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ 19 ПИСАННЯ ЙОМУ ДАВ

Родослів’я Иоєве розібравши, перейдімо до краще знаних вказівок про наш слов’янський народ, од кого й коли й на яксіму місці почав бути та коли до Європії й Сарматії прийшов.

По-перше, хай буде відомо усім, що Афет, син Ноїв, отцем є всіх християн, які в Європії й Азії Меншій 0 живуть. Про се бо літописці мало не всі, старі й новіші, суголосно пишуть. Та що в сих двох частинах світу множество царств, народів і язиків є, які од Афєтових сімох синів благословенням божим розплодилися і розмножилися. Про них я вище рік. Серед них є такі, що генеалогію свою без перерви, почавши од Ноя, але досі числять. Про деякі ж народи досі недоуміння і несогласіє є між хронографами. Найбільше ж про наш слов’янський народ не можуть певно простежити, звідки проріс і почався сей славний та хоробрий народ. Самі бо, перше