Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського - Франческо Петрарка
Августин
Напевне, мусиш визнати все до решти: що як одне, так і інше ти кохав нерозумно й не так, як личить.
Франческо
Хіба що тортурами витягнеш з мене таке зізнання.
Августин
Крім того, через це кохання ти вскочив у велику халепу.
Франческо
Цього не визнаю навіть під тортурами.
Августин
Як на те, невдовзі ти з власної волі визнаєш і це, і решту, якщо тільки не пропускатимеш повз вуха мої аргументи і питання. Насамперед, скажи: пригадуєш ти своє отроцтво, чи спогади про той вік геть згасли в твоїй пам’яті під впливом нинішніх турбот?
Франческо
Ні, дитинство й отроцтво стоять перед моїм внутрішнім зором, наче вчорашній день.
Августин
Пригадуєш, яким ти відчував на ту пору страх Божий, як багато розмірковував ти про смерть, як невідривно був прихильний до віри і чеснот?
Франческо
Звісно, я пам’ятаю і сумую про те, що з роками мої чесноти пригасли.
Августин
Я завжди побоювався, що весняний вітер не пожаліє цього раннього цвіту, який, вцілівши, дав би в належний час дивовижні плоди.
Франческо
Ти відхилився від теми. Як це стосується предмета нашої розмови?
Августин
Я скажу. Оберни свій внутрішній зір у власне минуле (надто, кажеш, твоя пам’ять ясна і свіжа), пробіжи поглядом весь час твого життя і пригадай, коли почалась ця переміна у твоїх звичаях.
Франческо
Ось, я в одну мить пробіг оком число і порядок прожитих років.
Августин
І що знайшов?
Франческо
Вчення про піфагорійську літеру,[100] яке мені випадало чути, не позбавлене ґрунту. Справді, коли я дістався простою стежкою, скромний і розважливий, до роздоріжжя і мені було наказано йти далі правою стежкою, я, з необережності чи впертості, повернув на ліву, і не напоумили мене промовисті вірші, які я часто перечитував підлітком:
Ось оте місце, де шлях цей на дві поділився дороги:
Та, що праворуч, веде аж до мурів великого Діта,
Це до Елісія путь нам; а та, що ліворуч, карає
й до нечестивого Тартару грішників тіні провадить.[101]
Звісна річ, хоч скільки я читав це раніше, а зрозумів лише тоді, коли пізнав з досвіду. З того часу як мене понесло кривою і нечистою стежкою, я часто зі сльозами обертався назад, але вже не міг перейти на правий шлях, і ось саме тоді запанувала плутанина в моїх звичаях.
