Оповіді про стародавній Київ - Івакін Г.
Проводячи розкопки на Замковій горі та Подолі, київський археолог В. А. Богусевич виявив залишки зрубних наземних жител і одним з перших висловив припущення, що саме в таких житлах (а не напівземлянках) жили рядові кияни. Він відкрив кам’яні стіни, що огороджували Печерський монастир у XII ст., а також майстерню, в якій виготовляли смальту (кольорове скло) для мозаїки Успенського собору. Так було доведено, що смальта виготовлялася вітчизняними майстрами в Києві, а не привозилася з Візантії. Ще одну подібну майстерню знайдено на Подолі. На вул. Малопідваль-ній виявлено залишки знаменитого київського валу, побудованого Ярославом Мудрим.
В результаті розкопок 1955 р. по вул. Володимирській, що проводились під керівництвом В. К. Гончарова, знайдено важливі матеріали, що дали можливість підрахувати чисельність населення стародавнього Києва. Там же відкрито великий скарб давньоруських ювелірних коштовностей.
У 60-ті роки на основі археологічних досліджень С. Р. Кі-лієвич, И. П. Толочка, Ю. С. Асєєва вчені довели, що схили Старокиївської гори були заселені вже в VII—VIII ст. А виявлені там житла X ст. свідчили, що на схилах жили ремісники і челядь, які обслуговували князівські й боярські двори. Досліджено також кам’яний храм кінця XII — початку XIII ст. на Копиревому кінці. А на Печерську знайдено залишки ще однієї кам’яної споруди — Кловського монастиря, місцезнаходження якого досі було невідоме.
Київська експедиція. Завдяки археологічним розкопкам у Києві вчені зробили чималий внесок у дослідження столиці Русі, у вітчизняну історичну науку взагалі.
Для організації систематичного і планомірного дослідження пам’яток стародавнього міста в Інституті археології АН УРСР у 1970 р. створено Київську постійно діючу експедицію (пізніше відділ археології Києва).
У центрі Києва (вул. Володимирська, 3) стоїть невеликий двоповерховий будинок, зведений ще в першій половині XIX ст. Він належав колись нащадкам відомого декабриста Сергія Трубецького, який з 1825 р. проживав у Києві, тому називається в історичній літературі як «будинок Трубецьких». Саме тут і розмістилася штаб-квартира київських археологів.
Експедиція складається з кількох загонів, що дає можливість краще планувати археологічні розкопки і наглядати за земляними роботами. Створено групи для вивчення окремих пам’яток старовини (наприклад, Золотих воріт, ротонди тощо).
Велике значення для успішного вивчення історії міста та збереження його пам’яток має утворення в Києві археологічних заповідних зон. Усі земляні роботи в них проводяться лише з дозволу археологів. А перед кожним будівництвом обов’язково проводяться розкопки, адже після зведення будівлі історичні культурні шари 3 на цьому місці втрачаються для науки.
У дослідженні та збереженні пам’яток сивої давнини в Києві важливу роль відіграє тісне співробітництво археологів з установами та організаціями, особливо з Товариством охорони пам’ятників історії та культури, з усією громадськістю міста.
Переказ про походження Києва. Однією з основних проблем історії Києва є питання про його походження і час заснування. Ще літописець Нестор намагався відповісти на запитання: «Откуда єсть пошла руская земля и кто в Киеве нача первее княжити?..» Переказ про заснування Києва трьома братами-полянами, вміщений на перших сторінках «Повісті временних літ», і був найдавнішою спробою пояснити його походження.
«І було три брати: ім’я одного Кий, а другого — Щек, а третього — Хорив, і сестра їх Либедь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка тепер називається Щековиця, а Хорив — на третій горі, від якого вона прозвалася Хоревиця. І вони збудували город на честь свого найстаршого брата і дали йому назву Київ. Був біля міста ліс і бір великий, і вони ловили звірів, були вони мужі мудрі і кмітливі і називалися полянами, від яких поляни в Києві і до цього дня».
Як бачимо, літописний переказ чітко вказує на те, що град Київ побудував полянський князь Кий з братами. У переказі, між іншим, сказано, що Київ заснували саме східні слов’яни, а не інші племена. Зазначено також і його точне місцезнаходження: «на горі, де тепер узвіз Боричів» (тобто сучасний Андріївський узвіз). Але уже в той час Нестор змушений був вступити в
Амфора VI —VII ст. ПОЛЕМІКУ З ІНШИМИ ЛІТОПИСЦЯМИ
(напевно, новгородськими), які, намагаючись применшити велич Києва і його значення для давньоруської історії, стверджували, що нібито Кий був не князем, а перевізником через Дніпро чи навіть новгородським розбійником. Нестор називав таких істориків нетямущими і слушно вказував: «Але ж якби Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. Але цей Кий княжив у роді своєму. Коли він приходив до царя, то, як розповідають, велику честь дістав він від того царя, до якого приходив». Справді, навряд чи перевізника приймав би з такими великими почестями візантійський імператор.
Наведені тексти й інші уривки, що містять відомості про засновників Києва (за Лаврентіївським та Іпатіївським літописами), протягом століть коментувались дослідниками. Використовувався істориками і текст переказу за Никонів-ським літописом, де розповідь про Кия доповнена кількома вірогідними фактами, яких немає в інших літописах: «Та цей Кий княжив у роді своєму і поборов багато країн... Після на волзьких і камських болгарів ходив і переміг. Повернувшись, прийшов у своє рідне місто Київ і тут помер».
Крім київського варіанта переказу про заснування Києва, побутував і текст, вміщений у І Новгородському літопису, який відрізняється лише його датуванням і доповнюється згадкою про язичество полян. Якщо в літопису «Повість временних літ», в якому використано давніші джерела, зазначається, що Київ було засновано раніше ніж у VII ст., то новгородський літописець відносить цю подію до 854 р. Таке датування, на думку академіка Б. О. Рибакова, пояснюється намаганням возвеличити Новгород і (за бажанням новгородського боярства) значно принизити роль великого київського князя.
Для дослідження історії Києва використовували не тільки дані літопису, а й таку історичну працю, як «Синопсис» (вперше виданий у 1674 р.), що грунтується на літописних джерелах та свідченнях польських істориків, за якими Київ нібито засновано в 430 р., а поляни на чолі з братами прийшли з південних степів, їх нащадками були Аскольд і Дір.
Таким чином, у Давній Русі існувало принаймні два варіанти літописних переказів про заснування Києва. Історики використовували, як правило, один з варіантів переказу. Власне, літописний текст про заснування Києва і був до кінця XIX — початку XX ст. (до більш-менш систематичних археологічних досліджень) єдиним джерелом, на підставі якого розв’язувалось питання про заснування столиці Давньої Русі.
Історики сперечаються. Тривалий час історики ставились скептично до літописного
