Упирів у давнину називали дводушниками. Вважалося, що крім власної, людської, душі, упир має в собі ще й нечисту душу. Коли він помирає, людська душа полишає тіло, а нечиста залишається і він продовжує жити в могилі.
Чаклун (Мольфар) — ви володієте екстраординарними можливостями, прихованими талантами, але ще не знаєте, як їх реалізувати. Якщо уві сні чаклун підкаже вам якесь замовляння або подарує якусь річ, наяву вас очікує зустріч з людиною, яка допоможе вам зрозуміти себе, здійснити свої плани. Якщо чаклун на ваших очах викликає грозу (з блискавкою) — ви досягнете успіху, слави.
Чорна пані з’являється уві сні толі, коли людині поробляють на хворобу, а то й хочуть звести зі світу чарами. Вона нічого не просить, а силою намагається щось відняти: хрестик, кулон — хвороба серця, легенів, молочної залози; пояс — удар спрямований на статеві органи; зірвати плащ, сорочку — зруйнувати ауру; хоче підстригти вам волосся — вкоротити віку. Моліться і надійтеся на Бога!
© «Я і досі не знаю, наяву це було чи уві сні! Я погасила світло, лягла в ліжко і вкрилася одіялом. Сяйво ліхтаря за вікном сягало канапи, але я не закрила жалюзі — не люблю спати в повній темряві. Якщо заснула — то вмить. І побачила, як перед дверима постала жіноча постать у чорному й поволі попрямувала до мене. Тіло моє скував неймовірний страх. Я не могла ні поворухнутися, ні закричати. Біля канапи гостя зупинилася, і я побачила, що в неї відсутнє обличчя — ні очей, ні носа, просто біла пляма. Якусь мить вона «дивилася» на мене, а потім рвучко зірвала з мене одіяло і відкинула його вбік. Не промовивши й слова, повернулася до мене спиною, рушила до дверей і немовби злилася з ними. Прокинувшись (чи отямившись), я засвітила світло. Одіяло лежало аж під моїм письмовим столом. Сама б я не могла його туди закинути…
Я здогадалася, що це якесь наслання. Одіяло — це немовби моя захисна оболонка, аура. Вона позбавила мене захисту. Отже, пороблено на смерть. Напилася свяченої води й почала молитися… Мабуть, це й порятувало мене від найгіршого, але… Відтоді я, молода, енергійна жінка, яка скептично ставилася до «пороблень» і «віщих сновидінь», почала нездужати. Вже три роки я тільки те й роблю, що лікуюся… Одну недугу присплю, інша прокидається».
Чорний чоловік — це ваша тінь, згусток негативу, який накопичився в душі; комплекси, гріхи, невдачі. Часом він мовчки дивиться вам в очі, й ви відчуваєте нездоланний страх; часом намагається зіштовхнути зі скелі або поставити на коліна. Інколи просить перехрестити його, подарувати іконку. Пручайтеся! Не коріться його наказам, нічого йому не давайте. Якщо встанете навколішки чи дасте будь-що — сподівайтеся великої біди, психічного захворювання аж до втрати глузду і самогубства. Прокинувшись, негайно йдіть у церкву, висповідайтеся і спробуйте переосмислити, а, по можливості, «переписати» своє життя.
Чугайстер — персонаж карпатської міфології. За своєю роллю близький до грецького божка Пана — кошлатого, козлоногого лісовика. Неоднозначна сут-ність. З одного боку, начебто, позитивна: любить жартувати, танцювати, грати на сопілці, а з другого, зустрівши в лісі людину, може «затанцювати» її до смерті.
Сон, у якому виникає волохатий музика-реготун, свідчить про те, що ви дозволяєте собі все, не знаєте ні сумнівів, ні мук совісті. Розплата за це буде тривалою і болісною.
Пекло. Рай.
Я не зустрічала людей, які бачили б уві сні рай чи пекло за християнськими канонами. Не знайшла в Сонниках, якими користуюся, тлумачення сну про рай. Лише в одному натрапила пояснення щодо пекла: «Гулянка. Кумедний випадок. Спуститися в пекло і повернутися — для багатих — бідність; для бідних — щастя, радість». Насправді «райські» чи «пекельні» сни бачаться людям доволі часто, але вони, здебільшого, не пов’язують їх з цими загадковими місцинами. Це жахливі, виснажливі сни, де на людину чигають страшні чудовиська, непосильні випробування, душевні терзання. А найчастіше — сни про небіжчиків, картини їхнього потойбічного буття, їхній вигляд, слова. Ось деякі з них.
© Моя бабуся була напрочуд доброю, мужньою і мудрою людиною. Народила тринадцятеро дітей, з яких в живих зосталася лише моя мати. Перетерпіла всі лихоліття — дві світові війни, громадянську війну, голодомор, репресії, повоєнні злигодні й, попри це, не озлобилася на життя. Любила нас, доглядала, допомагала сусідам, вбогим, до останнього дня була сонцем для нашої сім’ї.
Я була впевнена, що бабуся потрапить у рай, і довго сподівалася, що вона присниться мені й розкаже про своє потойбічне буття. Та марно. Аж через п’ять років мені приснився короткий, як записка, але дуже приємний сон.
Розлогий степ барви свіжого липового меду. Над ним небо, також наче медове, але набагато світліше, яке немовби випромінює тепло, ніжність, спокій.
Серед степу — будинок. Невеликий, але охайний. Вітру нема, але з розчахнутих вікон раптом вихоплюються білі фіранки й починають погойдуватися, немовби вітають мене, і я раптом усвідомлюю, що в цьому будинку замешкує моя бабуся. Вона, степовичка, не любила ліси й гори й часто розповідала нам про свій степ, який була змушена полишити.
«Це бабусин рай, — подумалося мені. — Саме таким — теплим і затишним — має він бути для людини, яка натерпілася лиха і до останньої миті трудилася і турбувалася про інших…». Я пориваюся побігти до неї, але не можу: ноги наче прикипіли до землі. Подумки посилаю їй своє «люблю».
© «Моя мама — начальниця, вродлива, енергійна жінка, над усе любила свою роботу, своїх друзів. Багато читала, охоче допомагала сусідам і навіть малознайомим людям. Коли вона поверталася зі служби й сідала вечеряти, неодмінно приходили якісь гості зі своїми проблемами: і матеріальними, й душевними. Вона запрошувала їх до столу, уважно вислуховувала й ніколи не казала: «Я не зможу вам допомогти». Казала: «Я постараюся». І старалася: комусь допомагала отримати ділянку під забудову,
