Ангел.
В одному Соннику — добробут, пошана, несподіваний спадок. В іншому — знайомство з успішною людиною. Ще в іншому «враження, які збентежать і розтривожать ваше душу. Якщо літає над головою когось з близьких людей — небезпека для життя тієї людини, а то й смерть». Я ж схильна вважати, що ангел — це, передовсім, вісник добра, втіхи, допомога, захист.
Оповідь старої жінки.
© «Я зростала в сім’ї атеїстів. Батько був військовиком, мати — партійним працівником, відтак я не чула від них слів Бог, ангели, не бачила ікон. Батьки часто залишали мене саму, я не раз засинала, не дочекавшись їх, але це не лякало, не гнітило мене, бо уві сні для мене мало не щоночі прилітали маленькі білокрилі дітки і бавилися зі мною. Відлітаючи, вони наказували мені нікому не розповідати про них. То ж я мовчала. Якось мені приснився батько. Він виглядав дуже засмученим, а над головою в нього літали мої малі приятелі. Він погладив мене по голові й зник.
Невдовзі його арештували як ворога народу. А слідом і маму. Я потрапила у дитбудинок. Мене там незлюбили і вихователі, й діти — я ж була донькою ворогів народу. Били, обзивали ледаркою, засонею за те, що я ховалася від усіх в підсобках, у кущах, щоб заснути й уві сні зустрітися з чарівними малюками.
Через декілька років мене відшукала і вдочерила материна бездітна тітка. Жилось мені в неї добре, але… мої друзі перестали снитися мені.
Я тужила за ними, прикликала до себе, але марно. Якось тітка зауважила, що я плачу, й співчутливо запитала: «Мами тобі бракує? Батька?» — «Так, відказала я. — А також моїх друзів», — і розповіла їй про свої сни. Наступного дня тітка привела мене в церкву. Там на одній з ікон я побачила моїх крилатих малят і вигукнула: «Ось вони! Ось!» — «Це ангели, — мовила тітка. — Прилітали вони до тебе, самотньої, покривдженої, щоб потішити, розважити, захистити» — «А тепер чому не прилітають?» — «Тому що тепер я — твій ангел-охоронець».
Бог.
Прочитала свого часу в Соннику Міллера: «Якщо уві сні ви бачите Бога, цей сон не обіцяє вам нічого доброго». І не здивувалася, адже недаремно біблейський пророк свого часу вигукнув: «Я бачив Бога! Я маю померти!»
Подумала лише: «Цікаво, яким сновидці бачать Бога — в образі сивобородого Отця, Ісуса Христа, куща, який палає, чи сліпучого світла?» Але як би там не було, сон, в якому людині здається, що вона бачить Творця, розмовляє з ним, є без сумніву віщим, навіть доленосним. Видіння Бога може бути благословенням, підтвердженням того, що ви обрали гідний шлях у житті або застереженням: «Зупинися, те, що ти здумав учинити, погубить твою душу!» А то й проханням: «Полюби мене!»
Я ніколи не бачила уві сні Бога й ніхто з моїх друзів і знайомих не міг похвалитися таким рідкісним сновидінням. Лише нещодавно одна з моїх приятельок переповіла мені дивовижну історію молодого, але вже знаного художника — сина наших спільних знайомих.
«Мене запросили на ювілей Р. П. — ти знаєш його. Я вирішила подарувати йому картину й подалася в майстерню до Юрка, сина моєї родички, сподіваючись придбати щось з його перших — щирих, безпосередніх робіт, бо ті, які він виставляв останнім часом — похітливі диявольські пики, голі дівчата, вогонь, дим — мені геть не подобалися. Я вважала їх бездушним штукарством, даниною моді на всілякі жахіття, мазнею задля популярності й грошей.
Прийшла і побачила там голі стіни, а на них — лише чудові, я б навіть сказала, геніальні картини, які немовби випромінювали світло. Не ікони, ні. Химерні пейзажі! Але до них хотілося молитися. Я запитала, що спонукало його так кардинально змінити свої уподобання, манеру письма? Замість відповіді він переповів мені свій сон.
© «В руці у мене валіза. Під пахвою картини. Я поспішаю в Париж, де відкривається виставка моїх робіт. Запізнююся на поїзд, а вокзал за полем. До нього веде вузька стежка, обіч якої кущі. Я майже біжу і бачу посеред стежки якогось чоловіка. Він сидить на камені. На ньому обшарпаний плащ з каптуром. Обличчя не бачу — його затіняє каптур. Коли я наблизився до нього, він простягнув до мене правицю… Я вийняв з кишені копійки, які там були, поклав йому на долоню і зойкнув від подиву — долоня була абсолютно гладенькою, майже прозорою… Жебрак підвів голову — і я зрозумів, що це Бог! Як він виглядав? Не знаю. Я бачив лише світлий туман. Скрикнув несамовито і прокинувся… Вже іншою людиною, бо витлумачив свій сон так: «Творець, Бог-Отець небесний сидить на моїй життєвій стежці й випрошує в мене, падлюки невдячної, уваги й любові, а мені ніколи, ніколи… Я кидаю йому якийсь дріб’язок — коротку, квапливу молитву, свічку на Різдво та Паску — і край».
Цей сон геть змінив моє життя. Тепер я молюся йому будь-де: вдома, на вулиці, в транспорті, розповідаю про свої справи, прошу поради, часом співаю. І малюю… Не ікони, ні. А свої відчуття Бога».
Роблю висновок: Бог може приснитися людині в будь-якому образі, тому що Він — Повнота життя. Головне, щоб уві сні їй сяйнуло — це Бог — і вона зрозуміла, чому він показався їй, чого домагається від неї.
Богоматір — якщо усміхнена, з дитям на руках — винятково щаслива подія. Для хворої людини — підтримка, покращення здоров’я. Для заміжньої жінки — народження дитини. Богоматір сумна чи плаче — пересторога для легковажної дівчини, яка хоче позбутися дитини; для чоловіка, який має прийняти якесь важливе
