Українська література 17 століття - Автор невідомий

42 Евроііія (Андромаха)—дочка мізійського царя Естіона, жінка Гектора.

Мати же, плачущи, моляше не изнйти и спастис я... еже пощад ітися самому.— Ця сцена і монолог Еками-Гекуби нагадують сцену із Гомерової «Іліади» (XXII):

...Й маги його заридала, рясні проливаючи сльози,

Лоно рукою відкрила, а другу на груди поклала

І, проливаючи сльози, промовила слово крилате:

«Змилуйся, Гекторе, сину мій, зглянься на матінку рідну,

Що твої сльози колись оцими грудьми гамувала»...

(Гомер. Іліада. Переклав з давньогрецької Борис Тен. К-, 1978, с. 364). В інших відомих версіях розповідей про Трою цей монолог Гскуби не наводиться. Звідси припущення: укладач «Повісті про Трою» був знайомий

з поемою Гомора.

44 Церков А п о л л о н а — храм Аполлона 'Гімбрейського біля воріт Трої.

45 Поліксен а — дочка Пріама й Гекуби; за переказами, Ахіллес, побачивши Поліксену, закохався в неї і, щоб взяти її собі за жінку, радий був помиритися з троянцями.

46 И у с т р і л и Ахиллеа ядовитою стрілою в т> пяту, занеже б і ввесь вооружен, точію плесні его без ж е-л-Ьз а...— Тут оповідач повісті нехтує переказом про чудесну невразливість Ахіллесового тіла, змоченого водами Стіксу, і наголошує на тому, що Ахіллес увесь був у залізній броні і тільки плесна його зоставались не захищеними.

47 Девес — Одіссей-Уліс.

48 Д і о г е н — Діомед, один із женихів Єлени і героїв Троянської війни.

49 Ея Теламоняц — Аякс Телемонід.

50 Полідвор (Полідор) —наймолодший син Пріама й Гекуби.

51 ... к Поли нещеру - цар у...— Йдеться про царя Херсонесу Фракійського Поліместора, зятя Пріама й Гекуби; до нього Гсиуба і посилає Полідора, сподіваючись цим врятувати «троянське сім’я».

52 Погажія (Фракія) —грецька земля на узбережжі-Геллеспонту і Пропонтіди, тобто Мармурового моря.

53 И м и р — Гомер.

54 Ахиллей же 6t сьііі царя Екатьі, [а] инде же пишет Филераш а.— Тут автор повісті намагається узгодити різні версії переказів про Ахіллеса. Філераш — Пелей, Еката — Каета; цим ім’ям в іншій версії троянського сюжету («Притчі про королів») названо царя Лікомеда, у якого Ахіллес виховувався в дитинстві.

Г історія о цесар у римськом О тоні.— Подається за текстом рукописного збірника «Біблія малая, зобранная з розних книг вибранних сентенцій, в-ькоротці для снаднійшого вирозумлення і пам’яті незупельно цвічоним читальником і схолястиком списанная в Шаргороді року 1660 фев-раля 1-го. Всім найнижший слуга Григорій Димитрієвич, священик градної церкви». (Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна, відділ рукописів, ф. 310, збірка Ундольського, № 527), опублікованим у кн.: Деркач Б. А. Перекладна українська повість XVII—XVIII ст. К., 1960, с. 128—133.

Гісторія правдивая о грабиней Альтдорськой, котрая одним по роже нням дванадцять синов по р о д и л а.— Подається за текстом рукописного збірника «Біблія малая...», опублікованим у кн.: Деркач Б. А. Перекладна українська повість XVII—XVIII ст., с. 133—134.

Слово к правовірним христіаном [про царя С о н-хоса/, еже не важитися всякому правовірному христіанину присягати ні направо, ні наліво.—По-дається за текстом рукописного збірника XVII—XVIII ст. (Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна, відділ рукописів, ф. 37, збірка Боль шакова, № 23), опублікованим у кн.: Деркач Б. А. Перекладна українська повість XVII—XVIII ст., с. 135—139.

Приповість о трьох млоденцях, како ошукала їх одна вдова своїми фортелями барзо штучне.— Подається за текстом, опублікованим М. І. Костомаровим без зазначення джерела у кн.: Па-мятники стариниой русской литературьі, издаваемьіе графом Григорием Кушелевьім-Безбородко, под редакциею Н. Костомарова. Сказання, легендьі, повести, сказки и притчи. Вьіп. 2. Санкт-Петербург, 1860, с 481—482.

Повість о єдино м королі, которий ходив с о злодієм в но ч і красти. Єсли би бив красти не по шо в, то би бив

із ги ну в злою с ме рті ю.— Подається за текстом рукописного Хітар-ського збірника 1744 р. у публікації: Гнатюк В. Легенди з Хітарського збірника (1-ї половини XVIII в.).— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1897, т. 16, с. 4—8.

Слово од патерика о покуті, як она чоловікові грішному єст пожитечна, хто є я по правді видер-ж и т ь, х о ч і не навіки час, аби по правд і...— Подається за текстом рукописного Хітарського збірника 1744 р. у публікації: Гнатюк В. Легенди з Хітарського збірника (1-ої половини XVIII в.).— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка». 1897, т. 16, с. 9—13.

С к аз ані є о є д но м р и це р і славно м, которий надіявся на силу свою і пробаловав щастя свойого воєвати із каждом, а на о статок із смертію.— Подається за текстом рукописного Хітарського збірника 1744 р. у публікації: Гнатюк В. Легенди

з Хітарського збірника (1-ї половини XVIII в.) — «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1897, т. 16, е. 14—18.

С к аз а ні є о є д но м цесарі І о в і а ні, котрий бив п од ніс пиху противко богу, которого бог карав.— Подається за текстом рукописного Хітарського збірника 1744 р. у публікації: Гнатюк В. Легенди з Хітарського збірника (1-ї половини XVIII в.).— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1897, т. 16, с. 20—27.

Гісторії, списані в к р о т ц е для ліпшої п ам’ яті, о П о н ці а ні, ц ес ару римсько м, яко сина свойого Діоклеці-ана дав бив в науку седьмом мудрцєм, і яко син смерті мало не зажив од отця през мачоху, а вибавлен бив през у ч не в своїх од того чудними припо віст ями таким способом.— Подається за текстом рукописного збірника «Біблія малая...» 1660 р. Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна, відділ рукописів, ф. 310, збірка Ундольського, № 527, за публікацією: Гудзій М. К. «Історія семи мудреців» в українській обробці.— «Радянське літературознавство», 1959, № 4, с. 117—123.

Історичнії вірші [про Зігізмунду і Звіздарда].— Подається за текстом у публікації: Науменко В. Новелла Боккаччио в южнорус-ском стихотворном пересказе XVII—XVIII ст.— «Киевская старина», 1885, кн. 6, с. 273—306. Це переказ віршованого польськомовного переспіву новели про Танкреда, Гвіскарда і Гісмонду із «Декамерона» Дж. Боккаччо (1-а новела 4-го дня), здійсненого польським письменником Ієронімом (Ярошем) Морштином (бл. 1580 — бл. 1645) з латиномовної версії Леонарда Бруні з Ареццо Аретіна.

1 Меандр (Мендерес)