Українська література 17 століття - Автор невідомий

75 Клірик Острозький—псевдонім українського православного письменника-полеміста кінця XVI — початку XVII ст.; належав до острозького вченого гуртка; автор послань, спрямованих проти Іпатія Потія та інших прихильників унії, «Історії про лістрікійський, тобто розбійницький, Феррарський, або Флоренський собор» (1598—1599).

76 Каяфа — іудейський первосвященик. За євангельською легендою, па його, первосвященство припадає земна діяльність Ісуса Христа, якого :і ініціативи Каяфи було приречено до страти і віддано на суд Пілатові.

77 Понтій Пілат—римський намісник Іудеї; за євангельською легендою, віддав, хоч і неохоче («умивши руки»), Ісуса Христа на розп’яття.

78 ...ведле порядку А а р о н о в о г о...— Йдеться про здійснення таїнства причастя за православним обрядом. Аарон, за біблійною легендою, перший старозавітний первосвященик, старший брат Мойсея, увесь його рід був вибраний богом для первосвященницького і священницького служіння в старозавітній церкві. Як перший первосвященик Старого завіту Аарон, за апостолом Павлом (див. Послання до євреїв, гл. 5, ст. 4—6), був прообразом Ісуса Христа, первосвященика Нового завіту, і як такий почитається православною церквою.

79 ...ведлуг порядку Me л х і се де ко в о г о...— Йдеться про здійснення таїнства причастя за католицьким обрядом, котрий прирівнюється полемістом до обряду, що застосовувався, за біблійними переказами, в часи салимського (ієрусал ямського) царя Мслхіседека, який, не будучи поставлений у священики, приносив в жертву богу хліб і вино.

80 Цесар поганський — турецький султан.

81 С и н ч р л о в і ч е с ь к и й — Ісус Христос.

82 Авеля... против Каїна... з ліпшими офірами виставив і на смерть вида в...— Йдеться про біблійних старозавітних персонажів, синів Адама і Єви. Каїн-землероб приніс жертву богові «від плодів земних»; бог відхилив її, а прийняв прихильно жертву Авеля-пастуха ягня-тами-первістками. Каїн позаздрив Авелю і вбив його. Це було перше вбивство між людьми.

83 Є н о х — біблійний старозавітний персонаж, нащадок Сіфа, батько Мафусаїла. Взятий живим на небо за благочестя.

Ной — біблійний персонаж, старозавітний патріарх, син Ламеха. За велінням бога, спорудив ковчег, на якому разом з родиною врятувався від всесвітнього потопу і продовжив рід людський.

85 Авраам — біблійний старозавітний персонаж, одинадцятий патріарх після потопу; вірою і праведністю перевищував усіх старозавітних праведників; родоначальник євреїв (через свого сина Ісаака) та ізмаїльтян, тобто арабів (через свого сина Ізмаїла).

86 Ісаак — біблійний старозавітний персонаж, іудейський патріарх, син Авраама; батько хотів принести його в жертву богові на знак безумовної покори господній волі, але ангел врятував Ісаака від смерті.

Л от — біблійний старозавітний персонаж, небіж Авраама; жив у місті Содомі, звідки його вивів ангел, після чого Содом було спалено вогняним дощем, а Лот поселився в пустині.

88 Со д о м л я н и — жителі Содома. Содом і Гоморра — міста в Палестині, які, за біблійною легендою, були знищені небесним вогнем у часи Авраама; на їхньому місці розлилося Мертве море.

89 Іаков (Яков, або Ізраїль)—біблійний старозавітний персонаж, другий син Ісаака; родоначальник ізраїльтян; його вабило мирне пастуше життя, відзначався працьовитістю і праведністю.

90 Ісаав— біблійний старозавітний персонаж, старший син Ісаака, котрий продав своє первородство братові за чечевичну юшку.

91 Іосиф — біблійний старозавітний персонаж, син Іакова; через своїх синів Єфрема і Манасію родоначальник двох «колін ізраїлевих».

92 Мойсей — за біблійною традицією, перший пророк Ягве і основоположник його релігії; законодавець, релігійний наставник і політичний вождь єврейських племен в «ісході» з Єгипту в Ханаан (Палестину). Істо- ' ричні події, відбиті в легендах про Мойсея, мали місце в другій половині

II тисячоліття до н. е.; Мойсею приписується авторство П’ятикиижжя, тобто перших п’яти книг старозавітної частини Біблії.

93 І сус На він—біблійний старозавітний персонаж, наступник Мойсея, вождь ізраїльтян, котрий завоював Хананею (Палестину).

94 Навходоносор (Навуходоносор) — цар Вавілонії з 605 по 562 р. до н. е.; підкорив Сірію і Палестину, зруйнував Іерусалимський храм; тринадцять років тримав у облозі Tip; прикрасив і укріпив Вавілон.

95 ...Даниїла і трьох отроков...— Йдеться про Даниїла — біблійного старозавітного персонажа, іудейського пророка; під час нашестя Навуходоносора на Іерусалим був узятий заложником, потрапив до царського палацу, дістав халдейське ім’я Валтасар, почав витлумачувати сни Навуходоносора. За відмову поклонитися статуї Бел-Меродаха, царевого патрона, його разом із трьома друзями (отроками) було ввергйуто у вогненну піч, та бог чудом урятував їх. Це вразило Навуходоносора, і він призначив усіх чотирьох на високі посади.

96 Іоанн Богослов — за християнською традицією, апостол, улюбленець Ісуса Христа, автор «Євангелія від Іоанна», трьох послань і «Апокаліпсису».

97 ...яко ізперва діавол межи руссю забігав, аби православіє не коренилося...— Йдеться про боротьбу* між християнством і поганством.

98 Фарисеї — послідовники релігійно-політичної течії, що виникла в Іудеї в середині II ст. до н. е.; противники християнських ідей, відзначалися фанатизмом і лицемірним святенництвом.

"Арістотель (384—322 до н. е.)—давньогрецький філософ; вагався між матеріалізмом та ідеалізмом; справив великий, вплив на розвиток європейської філософії в добу середньовіччя, зокрема на погляди отців церкви (патристику) і на схоластику; арістотелізм панував у європейських школах, в тому числі і на Україні, аж до кінця XVIII ст.

100 Діянія святих [апостолов] — частина Нового завіту Біблії, авторство якої приписується апостолу і євангелісту Луці, супутнику і сподвижнику апостола Павла; викладає історію поширення християнства завдяки діяльності апостолів.

101 ...листов Петра святого і [святого] Павла...— Послання, які входять до книги Послань апостолів, частини Нового завіту Біблії; тут міститься двадцять одне послання різних апостолів, серед яких два послання апостола Петра і чотирнадцять послань апостола Павла. Послання Петра — соборні, тобто адресовані усім християнам; послання Павла адресовані різним християнським общинам — римлянам, корінф’янам, гала-там, ефесянам, филип’янам, колосянам, солунянам, євреям і окремим особам — Тимофію, Титу, Филимону.

102 ...кгди літа порахую всього теченія святого Петра і Павла, где і коли учив і где був послан которий.— За християнськими переказами, апостол Петро проповідував в іудейському середовищі («від Вавілона до Рима»); апостол Павло проповідував серед поган, об’їздивши всю Азію, Іспанію, Британію, Італію.

103 «Апокаліпсис» — одна з книг Нового завіту Біблії,, вважається найдавнішим твором канонічної християнської літератури (68—69 pp.). У ній провіщаються містичні уявлення про майбутнє людства: боротьбу між Хрис: том і Антихристом, «кінець світу», «тисячолітнє царство боже».

104