Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Я всадовив стогнучого Рона на ящики і почав возитися з мотузками (його не лише обпоїли, але і зв’язали), а пса-зомбі відіслав у гараж (нíчого йому зайвий раз показуватися стороннім). Залишалося дочекатися, поки «нагляд» мене знайде

— Що це було? — пробурмотів, трохи очунявши, Чвертка.

— Чорна магія, чорна магія, — заспокоював я його.

— Вони помруть?

— Звідки мені знати!?

Залишалось іще одне маленьке питання, яке би мені хотілося вияснити:

— Це вони через мене тебе взяли? Аби пастку зробити?

— Ні, — Чвертка гірко посміхнувся. — Татові гроші. Їм потрібні були татові гроші.

А, так, звичайно! Це був більш раціональний підхід. Мені стало трохи легше: значить, все затіяли не заради помсти мені. От і славненько! До речі, раз він отямився, то можна починати допит:

— Нащо ти тоді поперся до управління?

— Сем сказав, що ти в нагляд за гроші доносиш.

Я не втримався і пирхнув — аякже, за гроші! Витрясти хоч щось з цих скнар просто нереально!

— А з Семом у тебе що?

— Та нічого! — Чвертка спробував підскочити, але не розрахував сил і завалився назад, осовіло кліпаючи очима. — Він підлизувався, до друзів своїх кликав. Я не одразу зрозумів, що це за фрукти.

— Я же зразу тобі сказав, що від нього Чудесниками смердить, слухати треба розумних людей!

На те, щоби лаятися у Рона сил уже точно не було, мені навіть здалося, що він знову знепритомнів. Навколо стало тихо і скучно.

Несподівано Чвертка смикнув мене за рукав:

— Можеш їх убити?

— Ти що, в мене під трибунал підвести хочеш? Хай твій татусь сам розбирається, коли їх посадять.

Якщо мені не зраджує пам’ять, покарання за викрадення людей в Інгерніці дуже суворе. Плюс, створення банди, плюс, зберігання зброї — їм вистачить, якщо, звичайно, там хто залишиться при розумі.

— Вибач.

Якщо Чвертка вибачається, значить, він ДУЖЕ хворий, сердитися на калічного — гріх.

— Проїхали.

Команда швидкого реагування з’явилася хвилин через десять, не в екіпажі, а не присадкуватому напів-воєнному фургончикові, який відчайдушно пчихав і смердів спиртом. Сержант кинувся до мене:

— Сержант Квінто. Що стається?

Я ткнув пальцем у двері:

— Там — шестеро і Шерех. Це — Рональд Рест, його викрали.

— Лікаря!

Бійці в блакитному сяйві захисних амулетів увірвалися в двері складу. Природно, Шереха там уже не було. Через пару хвилин під’їхав запряжений важковозами фургон, карета цілителів, навколо почали встановлювати зачаровані світильники, зі складу потягнулася процесія з носилками. Сивий ватажок тихенько підвивав.

— Тут лише п’ятеро, а де ще один? На антресолях дивилися?

— Для нього треба буде щільніший контейнер.

До моєї свідомості долинув відблиск задоволення — нежить не лише порозважався, а і повечеряв. Що він взагалі за істота? Я ніколи не думав, що потойбічний феномен може вести себе осмислено, і в книжках про таке не писали. В теорії, нежиті могли реагувати на все лише ситуаційно. З віком кількість завчених схем поведінки збільшувалися, але аналізувати і щось планувати потвори все-одно не могли, якби не це, боротися з ними було би абсолютно неможливо. Треба детальніше проробити це питання, раз вже мені з цим унікумом до кінця своїх днів спілкуватися. Має ж бути від роботи в НЗАМПІС хоч якась користь!

Тут мене накрила хвиля абсолютно несподіваних образів — Шерех скаржився на своє життя. Виявляється, що через усю нинішню обережність і конспірацію, йому все важче стає знайти підходящих для контакту магів. Жертви, які швидко розпадаються, його, бачите, не влаштовують — образ виходить нечіткий. Йому печально і самотньо, а я веду себе з ним недобре лякаю і обзиваюся.

Теж мені цяця! Адже була б можливість — зжер би мене і не скривився, а я тепер в його положення повинен входити. Переб’ється.

Образився. Пішов. Нічого собі! Нежить з мораллю і тонкою духовною організацією.

Слова, яке дав малюкові Сему, я дотримався, правда, відправився Рон не додому, а в лікарню. Але це дрібниці, а суть в іншому: мої дії виявилися прямо протилежними тому, що я задумав, і побити Чвертку найближчим часом у мене не вийде. Міркуючи логічно, тепер моє життя повинне було увійти в остаточне піке…