Легковажна наречена - Аліна Амор

А раптом мені не сподобається? Чи Райану не сподобається? Чи нам обом не сподобається? Ну, типу, сексуальна несумісність і все таке. Всяке буває.

Я нервово заходила кімнатою. Потім сіла в крісло, щоб за секунду підскочити як ужалена.

Може треба було б хоч разочок спробувати до весілля? Бо ризикована все таки це була ідея – займатися шлюбом до сексу…

Так, треба щось робити зі своїми нервами! Терміново!

Я кинулася до моїх скриньок у гардеробній кімнаті і дістала звідти зелену домашню сукню із зав'язками на грудях, щоб можна було легко вдягнути без покоївки. Зняла це шовкове непорозуміння, одягла сукню, стягнула та зав’язала шнурівку та відчула себе значно впевненіше. Так набагато краще. Нехай Райан це тепер знімає! Як казала Луїза, чоловік має бути мисливцем, а не здобиччю!

Але мандраж все рівно не відпускав. І на думку не спадало жодної розумної заспокійливої ідеї. Що ж робити?

Це раніше я була така смілива, поки мені нічого не загрожувало, але зараз… Почуваюся дивно, нервово та ніяково.

Згадалось, як глінтвейн допоміг мені налагодити стосунки з Корделією. Ось що мені потрібно! Без алкоголю тут точно не обійтись!

Я швидко, доки не передумала, сунула ноги в домашні туфлі і бадьорою кізочкою поскакала вниз по сходах. Ще з минулого відвідування будинку Райана пам'ятала, де в нього тут кухня. Тож знайшла швидко. Кілька слуг, що сиділи там та чесали язиками, з подивом вирячились на мене. Я попросила у них червоне сухе вино і відкрити пляшечку, цукор, лимон, приправи, дві келихи та каструльку. Вони мабуть вирішили, що герцог із новоявленою герцогинею вирішили замість першої шлюбної ночі напитися з горя. Але старанно намагалися не показувати свого подиву, хоч їх обличчя і витягнулись проти волі, та з виглядом «у багатіїв свої причуди» дали мені все що попросила. Я взяла вино, а решту інгредієнтів склала в каструльку. Ще й миску з виноградом прихопила, нагрузившись як віслюк. І вже значно веселіша вирушила назад. Ще не пила, а настрій уже покращився! О, цей чудотворний глінтвейн!

Зайшла до вітальні. Райан ще й досі не прийшов. Я зраділа цьому, розклалася біля каміна, сіла навколішки та приступила до справи. За цим заняттям мене і застав мій, досі не звикну, чоловік…

- Що ти робиш? – здивовано запитав він.

Взагалі, здивування – це нормальний стан Райана відколи ми зустрілися.

Я обернулася. Мій чоловік стояв у дверях. В правій руці він тримав вино.

О! То ми на одній хвилі!

- Готую глінтвейн, - спокійно відповіла я.

Бінґо! І навіть голос не здригнувся.

Він підійшов та поставив пляшку з вином на столик біля каміну.

- А що це таке? - запитав, вказуючи на каструльку.

- Це підігріте вино з лимоном, цукром та спеціями… – почала розповідати я.

Райан скривився:

- Підігріте солодке вино? Таке хіба що дівчата п'ють.

Але я не здавалася і почала його вмовляти:

- А ти спробуй! Впевнена, тобі сподобається!

Налила йому вина в келих, підвелася та дала в руки. Наші пальці на мить торкнулися і по них наче іскри пройшлися. Та вирушили гуляти вище по руці та далі по тілу.

Райан скептично подивився на мене, потім на глінтвейн, але все ж таки пригубив його та знову скривився:

- Як я і думав...

І поставив келих на столик поруч із пляшкою. А я розгубилася. Що там далі належить робити у першу шлюбну ніч?!.. Напоїти чоловіка не вдалося... Більше ідей немає...

Але добре, що хоч хтось із нас знав, чого хоче. Райан запустив пальці у моє розпущене волосся, нахилився та впився в губи жарким поцілунком зі смаком солодкого пряного вина.

Очманіти можна…

Потім відсторонився, подивився мені в очі і легко потягнув за шнурівку. Краї сукні повільно розійшлися в сторони, але вона все ще добре трималася на плечах. Він торкнувся згину шиї теплими пальцями і повільно та ніжно розвів тканину в сторони, скидаючи сукню з плечей. Від дотику до оголеної шкіри зграйка збожеволівших збуджених мурашок розбіглися по моєму тілу, примушуючи втрачати голову від захвату та забути як дихати... Сукня врешті м'яко опустилася на талію, затримавшись на стегнах, і я впіймала жадібний обпікаючий погляд Райана. Я так поспішала з перевдяганням, що не одягла нижню сорочку, та й до чого цей маскарад якщо ми все одно роздягатимемося?

Чоловік легкими лагідними рухами повторив стікання сукні: провів долонями по моїх плечах, потім по талії, плавно окреслюючи вигини тіла. Я, завмерши, ловила кожен його дотик, а всередині розливалося гаряче бажання, що змушувало тремтіти від передчуття. Я прикусила губу, стримуючи себе щоб не кинутись на нього з жадібними поцілунками.

Врешті, потягнувши за тканину на моїй талії, він допоміг їй ковзнути вниз легкою хмаринкою, минаючи останню перешкоду з моїх стегон та сідниць. Ах, так, трусики я теж не одягла... Так вийшло. Коли подивилася на ці мереживні панталончики... Зрозуміла, що краще вже без них.

Райан швидко підняв очі і спитав хрипким шепотом: