Легковажна наречена - Аліна Амор

Амалія теж була щаслива - що може бути краще для матері, ніж вдало зіпхнути дочку заміж? Мами у всіх світах однакові… І приводів для радості у неї додалася – замість одного весілля – цілих два! З різницею у кілька місяців. Ось тут вона розійшлася! Ніколи ще не бачила її такою задоволеною та діловитою.

І, як виявилося, такий весельчак у ролі зятя – просто подарунок. З моменту їх заручин з Корелією, наші трохи нудні сімейні трапези канули в Лету. Патрік часто вечеряв у нас, і веселощі за столом не припинялися. Ми постійно підколювали один одного, я розповідала смішні історії з академії, іноді щоправда забувалась, і могла розповісти щось із мого минулого життя, але ніхто ж не перевіряв. Патрік, як виявилось, був тим ще хуліганом, тож історій із бурхливого минулого у нього було навіть більше ніж моїх.

Якось за вечерею ми так розійшлися, що Амалія сміялася до сліз. А потім промовила:

- Ох, Евелін, якби я знала, що ти така весела, забрала б тебе з монастиря раніше. Навіть якби ти була проти!

Ми з Райаном переглянулися, і, здається, обидва подумали про те, що якби вони забрали Евелін раніше, все сталося б зовсім інакше.

Ось так, ніколи не знаєш, де знайдеш, а де втратиш…

Замок якось разом наповнився радістю та атмосферою закоханості, що витала в повітрі наче тополиний пух, і, здавалося, навіть море, вітер та нічні цвіркуни співають про кохання.

Що стосується Крістіана, то для нього ця історія закінчилася загалом добре. Краще ніж могла б.

Мене запросили виступити у ролі свідка на закритому засіданні суду, де розглядали його справу. Я підтвердила, що зовсім не постраждала і навість намагалася його захистити. Мені не хотілося, щоб Крістіана посадили до в’язниці чи того гірше, стратили. Все-таки він не наскільки погана людина, та я все ще пам’ятала його спробу врятувати мене через таємне одруження. Але що вдієш, якщо вірність не входить в його уявлення про справжнє кохання? Можливо знайде когось, хто краще зрозуміє його тонку натуру ловеласа.

Тому в суді я розповіла, як мужньо він терпів мої побої і поводився майже по-джентельменськи під час викрадення. Коли я закінчувала свою розповідь на моменті, як приклала його дверима, суддя та присяжні не витримали і зареготали в голос. Бо я ж ще й показувала. Хвилин п'ять вони не могли заспокоїтись. Але, можливо, гарний настрій позначився на їх рішенні, оскільки Крістіана виправдали. І що найдивовижніше – передали йому графський титул батька. Після суду Крістіан поїхав у свій родовий маєток і з того часу я його не бачила.

У справі П'єра де Ґріонн я теж свідчила, але тут мало що могла розповісти. Ми з ним практично не перетиналися, хіба що бачила його на балах, а про замах я взагалі нічого не пам'ятала. Граф виглядав як людина, яка шкодує, що попалась на гарячому, але не кається. Його надмірна гординя залишилася з ним до кінця. Коли П'єр подивився мені у вічі у відповідь на мій довгий уважний погляд, я не побачила каяття в тому, що він убив невинну дівчину. Швидше тільки жаль, що його спіймали. І не важливо, що він й досі думає, що Евелін вижила. Я залишилась на оголошення вироку і дізналася, що графа зі старшим сином Аланом засудили до страти за державну зраду. Та жоден м’яз на обличчі аристократа не сіпнувся, він мужньо сприйняв цю новину. Ох, цю б мужність да у позитивне русло… Але що зробиш якщо він обрав сторону зла?

Сумна все-таки вийшла історія. Через амбіції однієї людини постраждала вся родина. Але я рада, що мати Крістіана не втратила ще й молодшого сина.

Софі я теж не здала. Не змогла. Адже бачила, що вона також страждає. Ще одна закохана дурепа… Це все дар чарівності, сама була під його впливом, і знаю, як він діє. Як обухом по голові. Ну нічого, минає все, минеться й це. 

Даліла теж вийшла сухою з води. У тому, що так буде, я не сумнівалася. Вона з тих, що не тонуть. Знайшлися впливові покровителі, які заступилися за маркізу. Було доведено, що вона діяла під впливом мороку. Хоча бажання підставити мене було цілком щирим. Але ж ніхто не постраждав? От і відпустили її. Як я зрозуміла, Райан теж відчував свою провину у цій історії. Він якось зізнався, що досить грубо з нею поговорив, коли розірвав стосунки. Хоча, як на мене, це не привід мене вбивати! Але головне, що Даліла зрозуміла, що зі мною краще не зв'язуватися, і сподіваюся, що більше не ризикне перейти дорогу.

І ми справді майже не перетиналися і старанно уникали одна одну на балах та різноманітних заходах.

Сподіваюся, цей випадок її чомусь навчив і надалі вона так не поводитиметься з людьми. Але історія все рівно просочилася та репутація прекрасної маркізи постраждала.

Я ж була щаслива, а тому добра, і пробачила своїх ворогів.

___________________________

Настрій глави: Bryan Adams, Rod Stewart, Sting - All For Love