Сказання Земномор'я - Урсула К. Ле Гуїн

Нарешті Сторож повернувся і сказав:

— Йдемо, Іріан, зараз ти познайомишся з Майстрами Рока. — І серце у неї тут же помчало галопом. Вони довго йшли по лабіринту коридорів і нарешті опинилися в приміщенні з потемнілими старовинними стінами, в одній з яких був цілий ряд високих гостроверхих вікон. В кімнаті стояли кілька чоловіків, і, коли Іріан увійшла в кімнату, всі вони обернулися і дружно витріщилися на неї.

— Іріан з острова Вей, панове мої! — проголосив Сторож. Чарівники зберігали мовчання. Він жестом запросив її пройти в кімнату і сказав: — Значить, так, з Майстром Метаморфоз ти вже знайома, а це… — і він назвав їй імена всіх інших, однак вона не зуміла ні зрозуміти, ні запам'ятати всі ці імена, точніше прізвиська, які позначали якісь особливі вміння; хіба що Майстер Травник виявився тією самою людиною, яку вона вже бачила на городі і думала що він звичайний садівник. І ще вона запам'ятала, що наймолодший з Майстрів, високий чоловік з дуже красивим обличчям, яке, здавалося, було викарбуване з темного каменю, — був Майстром Заклинань. Це якраз він і сказав, коли Сторож скінчив представляти їй своїх побратимів: «Якась жінка!»

І Майстер Сторож ствердно кивнув, дивлячись, як завжди, ласкаво.

— І ти тільки через неї зібрав усіх Дев'ятьох?

— Тільки через неї, - знову підтвердив Сторож.

— Дракони давно вже літають над Внутрішнім морем, на острові Рок досі немає Верховного Мага, а на троні в Хавнорі — по-справжньому коронованого короля! У нас вистачає і своєї роботи, — голос у Заклинателя теж був як камінь: важкий і холодний. — Коли ми все це будемо робити?

Сторож промовчав, і повисла напружена тиша. Її порушив крихкий ясноокий чарівник в червоній сорочці під сірим плащем:

— Ти привів цю жінку в Школу в якості учениці, Майстер Сторож?

— А якщо і так, то всім вам належить або схвалити мій вчинок, або засудити його, — відповів той.

— Ну а все таки? — знову запитав чоловік у червоній сорочці і злегка посміхнувся.

— Слухай, Майстер Спритна Рука, — сказав йому Сторож, — ця дівчина сама попросилася увійти; вона хоче тут вчитися, і я не бачу причини їй відмовляти.

— Та для цього скільки завгодно причин! — вигукнув Заклинатель.

Хтось із чарівників глибоким чистим голосом підтримав його:

— Це суперечить навіть не нашому рішенню, а Статуту острова Рок, якому всі ми поклялися слідувати!

— Сумніваюся, щоб Майстер Сторож так легко зважився порушити Статут, не маючи на те вагомих підстав, — сказав хтось, кого Іріан досі не помічала, хоча це був великий чоловік, сивочолий і жахливо худий, навіть якийсь кістлявий, з лицем, немовби висіченим з сірого граніту. На відміну від інших, він подивився прямо на неї і представився: — Мене звуть Курремкармеррук. Я тутешній Майстер Ономатет і досить добре знайомий з іменами, включаючи моє власне. Хто назвав тебе таким ім'ям, Іріан?

— Відьма Роза з нашого села, пане мій, — відповіла вона, тримаючись дуже прямо, хоча голос її від хвилювання пролунав пискляво і ледь чутно.

— Як ти думаєш, чи не помилилася вона у виборі імені? — запитав у Ономатета Майстер Сторож.

Курремкармеррук похитав головою:

— Ні. Однак…

Майстер Заклинань, який весь цей час стояв до них спиною і вивчав камін, в якому не було вогню, раптом різко обернувся.

— Ті імена, якими відьми нарікають один одного, нас тут зовсім не повинні цікавити! — сказав він. — Якщо у тебе є якийсь інтерес до цієї жінки, Сторож, то його слід задовольнити ЗА цими стінами і ЗА тими дверима, які ти поклявся охороняти. Для неї немає тут місця і ніколи не буде! Жінка здатна тільки принести смуту і розлад і ще більше послабити нас. Я більше не буду говорити в її присутності. Єдиною відповіддю на свідомо зроблену помилку буде моє мовчання.

— Мовчання, по-моєму, недостатньо, пане мій, — заперечив ще один чарівник, який до сих пір ще не відкривав рота. З точки зору Іріан, виглядав він дуже дивно: бліда, ледь рожева шкіра, довге волосся, чи то світле, чи то сиве, і вузькі очі кольору льоду. І вимова його теж була трохи дивною: якоюсь скутою і ніби не зовсім правильною. — Мовчання в даному випадку — це відповідь на все відразу і ні на що конкретно, — додав він.

Заклинатель підняв своє благородне темне обличчя і подивився через всю кімнату на білошкірого чарівника, але нічого не відповів. Не кажучи ні слова, чи не зробивши жодного жесту, він повернувся і вийшов з кімнати. Коли він повільно проходив повз Іріан, та раптом здригнулася і відсахнулася: їй здалося, що перед нею розверзлася могила і звідти війнуло зимовим холодом, вогкістю, темрявою і смертю. У неї перехопило подих. Коли їй нарешті вдалося знову нормально зітхнути, вона помітила, що Заклинатель і блідий білошкірий уважно за нею спостерігають.

А той чарівник, голос якого був схожий на дзвін великого дзвону, глянувши на Іріан, заговорив з нею строго, але цілком доброзичливо:

— Наскільки я розумію, та людина, що привезла тебе сюди, хотіла заподіяти нам зло, але сама ти цього не хотіла. І все ж, перебуваючи тут, Іріан, ти робиш зло — і нам, і самій собі. Все, що робиться не за правилами і виявляється не там, де йому належить, сприяє здійсненню зла. Навіть мимоволі проспівана нота, як би правильно вона не була проспівана, псує мелодію, якщо не є її частиною. Жінкам потрібно вчитися у жінок. Відьми осягають свою майстерність, навчаючись у інших відьом і обмінюючись знаннями з чаклунами. Але не з чарівниками! Ми вчимо своїх учнів такої мови, яка не призначена для жіночих вуст. Я знаю, юні душі часто повстають проти тутешніх правил, називаючи їх несправедливими, нав'язаними, проте це Істинні закони Рока, і вони засновані не на тому, чого ми хочемо, а на тому, що є насправді. Справедливість і несправедливість, дурість і мудрість — все на світі має підкорятися цим законам, інакше життя людини буде витрачено даремно і її чекає сумний кінець.

Метаморфоз і худий гостролиций дідок, який стояв з ним поруч, згідно закивали. А Майстер Спритна Рука сказав дівчині:

— Ти пробач мені, Іріан. Айворі був моїм учнем. І якщо я погано вчив його, то зробив ще гірше, відіславши його геть. Я думав, що в ньому нічого особливого немає і тому він нешкідливий, але я помилився. Він збрехав тобі і обманом змусив тебе пробратися сюди. Але тобі самій нема чого