Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

Патриція вважала, що це було смішно, коли він поголив своє сміття, а вона ні, але вона знала, що краще не сміятися над цим моментом.

Якби хтось з них повернув голову і подивився на стійки електронного начиння вздовж бічної стіни, то міг би помітити, що Кедді діяли дивно злагоджено. Тобто таким чином, як ніколи не поводилися раніше. Кедді світив світлодіодом на піку свого корпусу у формі гітари, коли була активізована камера. Світилися навіть ті два, які теоретично були розібрані та переформатовані Artichoke BSD. Кедді у сумочці Патриції також пробудився до життя і затопив екран даними. Це не означало, що Кедді блимав екраном, щоб нагадати вам про зустріч, або маленьким диском, який з'являвся в кутку екрана, щоб повідомити вас, що один з ваших друзів знаходиться неподалік. Це взагалі не був користувальницький інтерфейс. Кедді просто зацікавилися цією подією. Кедді фізично були присутні при мільярдах людських сексуальних актів, але зараз був перший раз, коли їм доводилося постійно спостерігати.

Телефон Патриції вимкнувся, хоч його батарея була заряджена. Те саме зробив і телефон Лоуренса. На другому кінці міста хазяйка будинку Ізабель пропустила свій автобус, запізнившись на кілька секунд, після чого наступний автобус поламався, так що додому вона приїде ще нескоро. Лоуренс залишив свого клієнта термінових повідомлень активним на своєму ноутбуці, але програма дала збій. Навіть супершторм Аллегра, що вийшов на берег у штаті Делавер, стираючи половину східного узбережжя своїми дванадцятьма сотнями миль вітру 3-ї категорії, не міг потурбувати їх двох прямо зараз.

Патриція не бачила Лоуренса голого, відколи їм було тринадцять або чотирнадцять, і вона намагалася не виглядати надто цікавою. На цей раз вона робила зупинку на кожній деталі. Безсоромно. Жадібно.

Тіло Лоуренса було набагато міцніше, ніж Патриція сподівалася, хоч він був настільки високий, що можна було очікувати, що він буде хитким. Коли він сидів на ліжку, весь зібраний в одному місці, то показував рельєфні біцепси на плечах і деяку вражаючу лінію стегна. Схоже він все ще міг бігати чи скоріше займатися ігровими видами спорту. Вона знаходила його товсті, допитливі пальці захоплюючими, вони були більш сексуальними в контексті решти його шкіри: його пальці сповільнювалися, коли наближалися до скриньки з серцеподібною зоною гладкості. Патриція відчувала їх. Вона хотіла назавжди залишитися біля нього.

Це здалося їй гарним початком, тому вона відповіла на це, хитнувшись. Він трохи здивувався, хрипнувши, а потім задихав набагато частіше. Її груди притулилися до його, і її обличчя було прямо перед ним, і вони зійшлися животами, її ноги були по обидва боки від нього а задниця просто притискала його пеніс. Він почав сміятися, а вона нахилилася і поцілувала його і жувала губи, зачіпаючи шкіру.

Вона палала вся, навіть шкірою голови та ліктями, і відчувала, що божевілля, яке поселилоя в неї, було кращим за будь-яке заклинання чи приготований напій.

Вона помістила його всередину себе без презерватива, вона могла не завагітніти, якщо не захоче. І вона була впевнена, що у них ще не було виділень. Але роблячи це вперше, вона відчувала себе занадто збудженою, ніби вони підписували якусь декларацію, що практично одружені, а не просто намагалися зайнятися сексом. Що вони робили. Отже, вона потягнулася за упаковкою з фольги.

— Я очікував, що ти зробиш якесь заклинання чи щось подібне. — Лоуренс входив у неї з рівним темпом, зрідка синкопучи і крутячись таким чином, що її здивування межувало із задоволенням.

— Яке заклинання ти хочеш? — Вона посміхнулася йому, її горіхові очі кліпнули на мить — вона намагалася подумати, яке заклинання вона могла використати, але облишила думати про це, коли він почав рухатися важче і швидше за якусь секунду.

— Не знаю. — Лоуренс нахилився вперед і поцілував її у шию. — Нічого фантастичного або хитрого. — Вона трохи розсердилася на згадку про хитрощі, але він посміхався при цьому, все було добре. — Тобі цього не потрібно, а я просто наполовину очікував на них в певному сенсі.

— Гаразд, — сказала Патриція. — Але пам'ятай, ти просив про це.

— Я цього не робив, — сказав Лоуренс. — Я просто роздумував про... О-о! — І тоді він втратив всі думки, тому що його достатньо чутлива ліва соска виробила кілька мільйонів нових нервових сигналів, коли вона подула на неї. Він несподіванки його мозок закрився, а потім він вилився в презерватив всередині жінки, яку кохав.

Він не дозволяв собі думати про це раніше, але тепер він зрозумів, що це правда. Він виявив, що говорить вголос, ніби випадково, перш ніж його нормальне функціонування мозку цілком відновилося:

— Я люблю тебе.

— Ох. — Патриція подивилася на нього так, ніби він сів у калюжу на ліжку. — Ого.

Вона явно обдумувала це. Як щось нелогічне.

— Я можу забрати свої слова назад, — сказав Лоуренс. — Я повертаю їх. Я ніколи не говорив про це.

Він подивився у її зелені очі (широко відкриті від несподіванки), блискучі вії, напіввідкритий рот.

— Ні, не бери їх назад. — вона тремтіла, але не від холоду. — Це просто... Ох. — А тоді подивилася на нього прямо і сказала: — Я теж люблю тебе.

Коли Патриція сказала йому це, вона відчула, що вся ця історія приймає цілком нову спрямованість, і ландшафт її минулого перебудовується таким чином, що речі з Лоуренсом стають основними географічними ознаками, а