Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

—  Добре. Але щойно партія закінчиться, ви покинете цей кабінет та наше королівство.

Яка гостинність. Очевидно, з тих двох почуттів: гнів і цікавість, у владі яких перебуває Його Величність, в даний момент гору взяло перше.

Цього разу Надія не поспішала робити ходи. Вона знала, що тепер, коли король зосереджений на грі, він легко виграє. Надя не була сильним гравцем у шахи. Трюк із дитячим матом, якому колись, ще в дитинстві, навчив її тато —  був, на жаль, усім її арсеналом.

Що ж робити?

—  Не хочете одразу визнати поразку? —  знову гнів і насмішка в одному флаконі. —  Ви так довго думаєте над кожним ходом —  мені шкода вашу гарненьку голівку.

А що Наді залишається? Тільки тягнути час. Ще кілька ходів і король поставить мат. Партія закінчиться. Тоді прощавай Тай-Наїль, прощавай цікавий клієнт і прощавай високооплачувана робота.

—  Вам нудно, поки я обмірковую ходи? Можу розважити вас історією.

Точно! "Тисяча і одна ніч". Шахерезаді теж трапився цар, у якому боролися гнів та цікавість. Чи не скористатися її рецептом?

Надя взяла шахову «королеву», але не поспішала поставити її на одну з клітинок дошки.

—  Моя історія про Королеву, —  почала Надія, крутячи фігурку в руках. —  Вона красуня. Тіло як у самої богині кохання. Вона ніби створена для насолоди чоловічих поглядів. Їй лише двадцять п'ять. Вона лежить на подружньому ложі і поглядає на годинник, який освітлює лише сяйво місяця. Її чоловік, тридцятип'ятирічний Король, міцно спить. Стрілки з'єднуються на цифрі дванадцять, і Королева тихенько піднімається з ліжка. Вона знає, що чоловік не прокинеться. Вона підсипала йому в келих із вином снодійне. Але все одно Королева тремтить від хвилювання.

Вона загортається в хутряну накидку, запалює свічку і навшпиньки підходить до своєї гардеробної. Простора шафа розміром з маленьку кімнату. Сукні, сукні, сукні. Пробирається крізь їхні лави до стіни. Там потаємні двері. Про них ніхто не знає: ані слуги, ані чоловік. За дверима сходи. Королева спускається ними. Коліна тремтять, прискорене дихання ледь не гасить свічку. Вона швидко крокує вузьким темним коридором і зупиняється біля невеликих дверей. Серце вистрибує з грудей. Вона знає, там, за дверима, на неї чекають.

—  Коханець? —  припустив король.

—  Хіба це ваша історія? —  суворо насупила брови Надія.

Ерланд покірно замовк, але через секунду все ж таки не витримав:

—  Навіщо ж іще Королеві присипляти чоловіка і виходити через потаємний хід?

Надя не відповіла на запитання, просто продовжила історію.

—  За дверима на неї чекає королівський лікар...

—  Королева хвора? —  одразу знову перебив Ерланд. —  Але ж вона молода.

Надія бачила іскри непідробної цікавості. Ерланд п'ятий заінтригований. Саме час закінчити перший сеанс.

—  А про це, Ваша Величносте, ви дізнаєтеся завтра. Якщо, звичайно, прийдете дограти партію, —  Надя вказала очима на дошку, фігури на якій завмерли рівно в тому положенні, в якому були на початку її історії. —  Доброї ночі.

Вона встала і вийшла з кабінету.