Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

Ванна була організована протягом десяти хвилин, а щойно Надя закінчила з водними процедурами, їй принесли ароматне рагу зі свіжоспеченим рум'яним хлібом. Коли Базиль прийшов відвести її до кабінету Його Величності, Надія була у потрібній кондиції: сита, свіжа і головне — впевнена у собі.

Кабінет монарха зустрів моторошною тишею, — господаря на місці не було. Базиль залишив Надю зі словами:

— Його Величність знає, що ви на нього чекаєте.

— Значить, скоро буде?

Базиль філософськи посміхнувся:

— Він буде, коли вважатиме за потрібне.

А, ну так, звісно. Начальство не спізнюється, начальство затримується. Але ж Надії що? Солдат спить, служба йде. Вона сіла на один із важких стільців із незручною високою спинкою і почала роздивлятися кімнату.

Як відомо, особистий кабінет може багато розповісти про його господаря. Отже: стелажі з книгами — допитливий. Висувні ящички, що замикаються на ключ, — потайливий. Дошка з фігурками, схожими на шахові — хороший стратег, а ще можливо азартний. Годинник на стіні — пунктуальний… а ось це, до речі, спірний пункт. Наскільки спірний, Надя зрозуміла, коли минуло півгодини, а Ерланд так і не з'явився.

При «працевлаштуванні» йшлося про сорокап'ятихвилинні сеанси, тобто сьогоднішня консультація має закінчитися за чверть години. Надія роздумувала, що їй робити, коли час спливе: продовжувати чекати чи піти. Але коли до кінця сеансу залишилося десять хвилин, двері все ж таки відчинилися, і в кабінет зайшов король.

Перш ніж розгубитися і зніяковіти, Надя встигла захопитися його кричущою мужньою вродою: упертими вольовими вилицями, розправленими могутніми плечима, ніби з каменю карбованим розворотом голови.

Він пройшов на середину кабінету:

—  Я не потребую ваших сеансів. Вас звільнено.

Розвернувся і розгонистим кроком подався назад до дверей.