Світляки на полі бою - В В Срібна

― Так. Тоді мені потрібен папір і перо з чорнилами.

― Тримай.

―  Ти що завжди їх носиш із собою?- здивовано запитав він. 

― Ні, просто я теж думав над тим, щоб укласти контракт.

― Ось як.- протягнув Ян.

― Доречі, а що станеться з тим, хто не буде дотримуватися угоди?

― Нічого страшного, угода стане попелом, а це буде означати, що ніхто нікому не зобов'язаний.

― Ти готовий зараз написати угоду, хоча не спитав дозволу у старших чинів? Ти не звичайний чарівник чи не так?

― По-перше, це не твоє діло. По-друге, я не збираюсь підписувати контракт зараз. Він буде тільки записаний, а підпис я зроблю тільки після отримання дозволу.

― Ех... А я думав, що зможу все зробили за один день.

Ян взяв перо в руки й щось прошепотів.  Воно ніби загорілося. Макс аж навіть трішки злякався.

― Це було не очікувано.

Ян ніяк не відреагував. Він взяв лист і почав писати умови контракту. У Максима з'явилося відчуття, що з очима Яна щось не так. Вони ніби світилися зеленуватим світлом. У Максима було відчуття, що він це колись вже бачив, але він ніяк не міг згадати де. Він писав близько десяти хвилин. Коли хлопець закінчив, він прошепотів «хельтем». Перо знову стало звичайним. Ян передав контракт Максиму.

― Ось це магія.

У Яна різко пішла кров із носа. Тому він зрикрив його рукавом сорочки.

― Гей, ти як? - з хвилюванням промовив Максим

― Все гаразд. Це через те що у мене занадто мало сил.

― Може все ж покликати лікаря?

― Непотрібно.

Ян запрокинув голову назад, щоб зупинити кров.