Бенкет круків - Джордж Мартін

Джеймі не звернув уваги.

— Якщо полум'я з вежі перекинеться далі, ти цілий замок спалити можеш — вмисно чи невмисно. Дикополум'я — штука підступна.

— Лорд Галін запевнив мене, що його піроманти здатні контролювати вогонь,— сказала Серсі. Гільдія алхіміків уже два тижні готує нову порцію дикополум'я.— Нехай весь Королівський Причал бачить вогнисько. Це стане уроком для наших ворогів.

— Ти мені зараз Ейриса нагадуєш.

У неї роздулися ніздрі.

— Тримайте язика на припоні, сер.

— Я теж тебе кохаю, люба сестро.

«А як могла я кохати таке жалюгідне створіння?» — подумала Серсі, коли він пішов. «Він — твій близнюк, твоя тінь, твоя половинка»,— прошепотів інший голос. «Колись був,— подумала вона,— більше — ні. Він став мені чужий».

Порівняно з розкішшю церемонії Джофрі, весілля короля Томена було скромним, ба навіть маленьким. Ще одного бучного свята не хотів ніхто, тим паче королева, платити теж не хотів ніхто, тим паче Тайрели. Отож юний король узяв Марджері Тайрел за дружину в королівському септі Червоної фортеці у присутності менш як сотні гостей, тоді як шлюб його брата з тою самою жінкою відбувався на очах тисячі гостей.

Наречена була гарна — весела та вродлива, а наречений — пухкенький і з дитячим личком. Він промовив обітниці тоненьким дитячим голоском, присягнувши вже двічі овдовілій дочці Мейса Тайрела в коханні й вірності. Марджері вбрала ту саму сукню, що й на весілля з Джофрі,— невагому й витончену, з шовку барви слонової кістки, прикрашену мирським мереживом і дрібненькими перлами. Сама Серсі й досі була в чорному на знак жалоби за своїм убитим первістком. Удова може радіти, пити, танцювати, геть забувши про Джофа, а от мати так легко про нього не забуде.

«Неправильно все це,— думала Серсі.— Занадто вже рано». Рік, два роки можна було й почекати. Небосад мав би вдовольнитися й заручинами. Серсі озирнулася на Мейса Тайрела, який стояв поміж дружиною і матір'ю. «Ви мене примусили терпіти цю пародію на шлюб, мілорде, і я це вам ще пригадаю».

Коли прийшов час обмінюватися плащами, наречена граційно опустилася навколішки, й Томен накрив їй плечі важким злототканим чудовиськом, яким укрив Роберт плечі Серсі на їхнє весілля,— на спині оніксом вишитий був вінценосний олень дому Баратеонів. Серсі хотіла використати тонкий червоний шовковий плащ з весілля Джофрі. «Цього плаща вдягнув мій батько моїй матері в день їхнього весілля»,— пояснила Серсі Тайрелам, але королева колючок і цю пропозицію відхилила. «Оця старинка? — мовила карга.— Трохи він уже потертий і... нещасливий, насмілюся сказати. Та й чи не більше пасує олень законному сину короля Роберта? За моїх часів наречена вдягалася в кольори чоловіка, а не його матері».

Дякуючи Станісу і його брудному листу, щодо Томенового походження тепер переповідали багато пліток. Серсі не наважилася роздмухувати вогонь, наполягаючи, щоб син вбирав наречену в ланістерівський кармазин, отож довелося чемно погодитися. Але сам вигляд отого всього золота й онікса викликав у неї хвилю обурення. «Що більше Тайрели отримують, то більше вимагають».

Коли прозвучали всі обітниці, король і його новоявлена королева вийшли з септу — приймати вітання.

— У Вестеросі тепер дві королеви, і нова не менше вродлива, ніж стара,— прогуркотів Лайл Крейкгол, не лицар, а чистий йолоп, який частенько нагадував Серсі її сумної пам'яті чоловіка. Кортіло дати йому ляпаса. Гайлз Розбі хотів поцілувати їй руку, але тільки пальці обкашляв. Лорд Редвин цьомнув її в щічку, а Мейс Тайрел розцілував у обидві. Великий мейстер Пайсел сказав, що це не сина вона віддала, а ще одну дочку надбала. Бодай вдалося уникнути сльозливих обіймів леді Танди. Не з'явився ніхто зі Стоуквортських пані, й королева за це була їм дуже вдячна.

Одним з останніх підійшов Кеван Ланістер.

— Я так розумію, ти їдеш від нас на інше весілля,— сказала до нього королева.

— Нарешті Глиба викинув зломлених із замку Дарі,— озвався той.— Нас чекає там Ланселева наречена.

— Твоя леді-дружина приїде на весілля?

— У приріччі досі небезпечно. Ще блукають повсюди покидьки Варго Гоута, та й Берик Дондаріон по черзі вішає Фреїв. А це правда, що до нього приєднався Сандор Кліган?

«Він про це звідки знає?»

— Так кажуть. Але повідомлення дуже плутані.

Вчора ввечері прилетів птах із септиря на острові в гирлі Тризуба. Банда беззаконників вчинила жорстокий напад на сусіднє містечко Варниця, і дехто з виживанців запевняє, що серед нальотчиків був галасливий бузувір у шоломі у формі собачої голови. Він начебто вбив дюжину людей і зґвалтував дванадцятирічну дівчинку.

— Без сумніву, Лансель вистежить Клігана й лорда Берика, щоб відновити у приріччі королівський мир,— мовила Серсі.

Сер Кеван кілька секунд дивився їй в очі.

— Мій син не зможе впоратися з Сандором Кліганом.

«Ну, бодай у цьому ми з тобою згодні».

— А його батько?

Дядько стиснув вуста.

— Якщо Кичера Кастерлі не потребує моїх послуг...

«Твої послуги потрібні були тут». Серсі вже призначила каштеляном Кичери кузена Даміона Ланістера, а іншого кузена, сера Давена Ланістера,— хранителем Заходу. «Зневага не минається дарма, дядьку».

— Привезіть нам голову Сандора — і я певна у вдячності його світлості. Джофу, може, й подобався Гончак, а от Томен його завжди боявся... і, схоже, небезпідставно.

— Якщо пес зривається з ланцюга, провина лежить на його господарі,— мовив сер Кеван. А тоді розвернувся й пішов геть.

Джеймі провів сестру в малу залу, де вже готувався бенкет.

— Це ти в усьому винен,— шепотіла вона дорогою.— Нехай одружаться, сказав ти. Марджері мала б оплакувати Джофрі, а не шлюбити його брата. Мала б горювати, як я. Не вірю я, що вона цнотлива. Ренлі мав прутень, хіба ні? Він же Робертів брат, він точно мав прутень. Якщо ота бридка стара гаргара вважає, що я дозволю, аби мій син...

— Зовсім скоро ти позбудешся леді Оленни,— тихо урвав її Джеймі.— Завтра вона повертається у Небосад.

— Це так вона каже.

Серсі не вірила жодним обіцянкам Тайрелів.

— Вона їде,— наполягав брат.— Мейс забирає половину війська у Штормокрай, а друга половина повертається в Розлоги з сером Гарланом, щоб таки підтвердити його право на Ясноводу Фортецю. Ще кілька днів — і з руж на Королівському Причалі залишаться тільки Марджері зі своїми фрейлінами та кілька гвардійців.

— І сер Лорас. Чи ти забув про свого побратима?

— Сер