Острів Вірату - Таня Толчин
— Дивно… Володарка Мілгардан також почувалася погано, а я спершу подумав, що вона при надії, але помилився, — старець стягнув зі свого пальця перстень-артефакт з прозорим ограненим каменем, ця річ допомагала визначити стан пацієнта. Якщо після дотику до шкіри хворого камінь забарвлювався в червоний колір, то людині терміново потрібна допомога.
Не зволікаючи, Зірго притулив артефакт до чола Зейї й зачекав кілька секунд, а коли поглянув на перстень, то здригнувся у жаху, адже камінь почорнів! Це означало, що дівчина помирає.
— Що з нею? — Бірг напружено глипнув на блідого старця, а Зірго мовчки торкнувся перснем до чола застиглого лардонця, камінь почервонів.
— Вам варто негайно навідатися до цілющого джерела! — цілитель розпачливо труснув головою. — Сили покидають ваше тіло, як у випадку з Володаркою…
— А що з моєю Зейєю?! — Бірг у відчаї схопив старця за рукав, з надією зазираючи у його сповнені смутку очі.
— На жаль… Вона прямує до богів… — з гіркотою пролунала відповідь.
