Острови шторму та смутку. Гадюка - Бекс Хоган

— Вітаю, незнайомко!

Біля мене з’являється Ґрейс, і я одразу ж підмічаю, що вона спеціально трималася подалі від мене всі ці дні. Вона добре знає мене і розуміє, коли треба залишити мене у спокої. Однак часу вже обмаль — подорож добігає кінця, і нам слід підготуватися.

— Дехто з людей Торіна думає, що для Бронна знайдеться підходящий корабель, який він зможе підлаштувати під себе, — сказала Ґрейс, одразу перейшовши до діла, і я відчула вдячність за це. — Щойно ми зійдемо на сушу, вони одразу ж його туди відведуть.

— Гаразд! — у мене нема сил видушити із себе ще щось. Він лиш робить те, що я попросила.

Ґрейс, певна річ, може довго говорити на цю тему, але нашу розмову уриває Шарп, що прийшов зі своїм незмінно сердитим виглядом.

— Принц Торін запрошує вас у свою каюту.

— Звичайно, за хвилинку прийду.

Коли він пішов, Ґрейс повертається до мене й хихоче:

— Він не надто у захваті від тебе!

— Я й гадки не маю, що з ним не так! — вигукую я, хитнувши головою. — Він зі всіма так поводиться?

Він завжди дивиться на мене з підозрою, так, ніби я його найлютіший ворог. Не уявляю, чим заслужила таке ставлення.

Торін із Шарпом майже нерозлучні, Торін, ясна річ, цінує його, однак я ніяк не второпаю, чому вони дружать. А ще мені ніяково від думки, що Шарп каже про мене за моєю спиною. Ніколи не повірю, що він підтримує наш із Торіном шлюб.

— Аж ніяк! На цьому кораблі він у центрі уваги — працьовитий, добросердний, уважний… — відповідає Ґрейс, проте замовкає, помітивши мій вираз обличчя. — Можливо, він просто асоціює тебе з твоїм батьком.

— Цілком ймовірно!

Вона прямує зі мною до каюти Торіна.

— Чи можу я поцікавитися, що відбувається між тобою і Бронном?

— Ні!

— Принаймні, чесна відповідь. Та якщо раптом захочеш про це поговорити, я завжди поряд.

Я знизую плечима.

— Нема про що говорити.

Вона обіймає мене за плечі.

— Химерні ці два місяці, еге ж?

Я заливаюся сміхом.

— Але ми все здолаємо.

Ми наближаємося до каюти Торіна, і Ґрейс вже збирається йти, але Торін запрошує її досередини.

— Прошу, приєднайтеся до нас. Це не особиста розмова.

У Принца разюче неохайний вигляд: його гладеньке обличчя сховалося за щетиною, одяг зім’ятий. Ловлю себе на думці, що з кожним днем він усе сильніше полонить моє серце.

— Як почувається твій пацієнт?

Корабель дощенту заповнений пораненими, та я знаю, що він говорить про чоловіка, котрий вмирає.

— Не дуже.

Торін не дивується.

— Якщо і є на світі людина, що здатна йому допомогти, то це ти.

Навряд чи він правий, однак я вдячна йому за таку віру в мене. Запитую:

— Чим можу бути корисна?

Він дістає зі свого стола коробочку.

— Я думав про те, чи матиму честь споглядати на тобі оце?

Я беру коробочку, відкриваю — і бачу невеличкий діамантовий кулон на тендітному ланцюжку. Він просто дивовижний.

— Його знайшли на цьому Острові, — ніжно усміхаючись, каже Торін. — Це був подарунок моїй сестричці з нагоди її дня народження, але вона померла в колисці ще задовго до того, як змогла його надіти.

— Я вдячна!

Цей подарунок надто особистий, проте я нагадую собі, що Торін — мій наречений, тож треба звикати до таких інтимних речей.

— Дозволиш? — він жестом пропонує мені допомогти його надіти.

Я киваю, розвертаюся і піднімаю волосся догори — легко, без жодних думок, допоки зустрічаюся поглядом з Ґрейс — її очі широко відкриті й нажахані. Торін застиг, вдивляючись у мою шию.

Западає коротка, але навдивовижу незручна мовчанка.

— Цього просто не може бути… — видихає Торін, а я дивлюся на Ґрейс і не збираюся відводити погляд.

— Може… — каже вона за мить.

Я відпускаю своє волосся, і ми утрьох намагаємося скоригувати напрям нашої розмови.

— Ти носиш знак півмісяця! — Торін зачудовано дивиться на мене.

— Тобі щось про це вже відомо? — питає Ґрейс.

— Звичайно! Однак тих, хто носив цей знак, вже давно немає серед живих, — він пильно дивиться то на мене, то на Ґрейс. — Як це можливо?

Ґрейс поводить бровою, просячи в мене дозволу все йому пояснити. Я знизую плечима на знак згоди.

Ґрейс розповідає Торіну, хто вона насправді. Я бачу, що він їй вірить, і почуваюся впевненіше.

— Ти із Західного Королівського роду? — вражено питає Торін.

— Це дуже маленька, зовсім крихітна ймовірність, — відповідаю я.

Він хитає головою.

— Ти носиш на собі знак! — зрештою вигукує він, і мене трохи бентежить благоговіння в його голосі. — Це значно більше, ніж крихітна ймовірність, — він задумливо потирає підборіддя. — Це змінює геть усе. Одна справа — союз між землею та океаном… Однак це! Ми можемо об’єднати Схід та Захід, відновити Дванадцять Островів!

— Західні Острови пішли в небуття, і я не посягаю на їхній отруйний трон. Єдине шаленство, яке мені ще під силу — це зупинити свого батька.

Ґрейс усміхається.

— Тож ти нарешті визнаєш, що таки маєш право претендувати на трон?

— Ні, я зовсім не це мала на увазі, — відповідаю я, хоч уже й не так впевнено.

Мене приголомшила віра Торіна в теорію Ґрейс. Він підводиться — і цього разу успішно надіває на мене кулон.

— Я знав, що в тобі приховано щось більше, ніж здається на перший погляд, — каже він, ледь усміхаючись.

— Нікому про це не кажи! — вигукую я, дивлячись йому прямо в очі. Мене шалено лякає реальність того, що відбувається. — Ми вже ступили на арену до болю нерівного бою з моїм і твоїм батьком. Не варто ускладнювати все ще більше.

— Згоден! Однак не думаю, що ти зможеш довго не брати до уваги цей факт.

Раптом у двері стукає Шарп, нарешті рятуючи мене від цієї важкої розмови.

— Ми стали на якір, — його погляд зупиняється на моєму кулоні, і очі враз підозріло звужуються.

— Дякую, Шарпе! — якщо Торін і помічає брак ввічливості щодо своєї нареченої, то не подає вигляду.

— Що ж, — Ґрейс звертається до Торіна бадьорим голосом, — час показати, як тобі вдалося заховати свій замок на цьому Острові!

— Дозвольте вас покинути, — кажу я. — Я хочу допомогти із транспортуванням поранених на берег.

Я покидаю їх якомога швидше. Цей кулон може стати зашморгом на моїй шиї — я з ним ледве дихаю. Не можу зараз думати про об’єднання із Заходом — мені потрібно зосередитися на іншому.

Про мого батька давно вже ні слуху ні духу, і