Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич
Агіль ласкаво, наполегливо притискала чашу до її губ. Тавіфа заплакала, заскулила, але випила зілля до дна.
– Тепер її черга! – сказала Агіль, вказуючи на Оейде, яка, як і раніше, нерухомо лежала на камені.
Рамхеб підняв голову дівчини і грубо засунув пальці їй у рот, щоб відкрити.
Оейде ледь не вирвало від огиди. Щосили встромила вона зуби йому в палець.
– Ось тварюка! Прокинулася! – рявкнув Рамхеб і замахнувся вже, щоб вдарити дівчину по обличчю, але, зупинений владним поглядом Агіль, просто схопив за горло і стиснув.
– Вип'єш по-доброму! – рявкнув він, – інакше...
Агіль ткнула чашу в губи дівчини.
Страшно було пити незнайоме зілля. Оейде засмикалася, замотала головою, але залізні пальці стиснулись з такою силою, що стало неможливо дихати.
– Пий! – роздратовано взвизгнула Агіль.
