Темрява для Шамана - Владислава Раф

Силою волі загасивши власну енергію, щоб її не встигли відчути генерали, зайняті один одною, я безшумно попрямувала геть.

Йшла, похитуючись від перенапруження, але не видала жодного звуку, поки не опинилася на безпечній відстані. Навіть не дихала весь цей час, ледь не втративши свідомість. Але безпека була понад усе.

Вибравшись з потайних ходів у власну комірчину в цьому палаці, я змогла віддихатися. Обернулася лише щоб повністю прибрати всі сліди власної присутності в темних коридорах і щільно замкнула двері. Навіть підперла ті важкою, дубовою скринею, аби не викликати й найменших підозр.

Глянувши в дзеркало, я засмучено підібгала губи. Моє світле волосся, яке довелося сховати чорною фарбою, переш ніж прийти у служниці до палацу, було все в павутинні. Чорні очі похмуро втупилися у відображення, не впізнаючи в тому колишню аристократку.

Вступивши на службу до Його Величності, я втратила не лише титул, сім'ю та рідний колір волосся – у шпигунів не було навіть власного імені. Всю інформацію, яка могла б нашкодити родині чи королівству, стирали з пам'яті ще до відправлення на завдання.

Шкода, що ці спогади знищені назавжди.

Коли все закінчиться і війна між країнами буде так само завершена – я зможу повернутися до дому. А до тих пір робитиму усе для того, щоб пришвидшити цю подію.

Різко сівши на ліжку, я намагалася отямитися від дивного сну та усвідомити нову інформацію. Невже Сузір'я допомагає отримати відповіді на ті питання, які мене цікавлять?

Звісно, про мортівських шпигунів в Іннез, як і про іннезьких в Морті, я знала. Але точно не очікувала потрапити до пам'яті одного з таких. Судячи з усього сказаного, події з видіння відбулися за декілька днів до мого пробудження.

Цікаво, чи жива та дівчина зараз?

Щодо самої сцени з генералами... На жаль, я чудово розуміла, про який саме збір говорив Северин. І питання, як вчинити далі, тепер ставало нагальним.