Запасна наречена. У відпустку в інший світ - Анна Лерой

— Я хочу сказати, що декому дістається занадто багато — влади, можливостей, дарів, але вони не знають, що за все це варто боротися, все це варто зберігати, берегти. Навіть те, як він кидається в бік красивої сейли, він робить це просто тому, що хоче, не усвідомлюючи важливості моменту. А ви безумовно гідні кращого! Не давайте обіцянок тому, хто їх не оцінить, подивіться на того, хто дасть вам більше, ніж Дор, — віщає, виблискуючи очима, Нок, а я повільно впадаю в шок, бо розумію, що інші мене дійсно вважають фатальною жінкою. Правда, з чого він вирішив, що я Дору щось обіцяла? — Ви — неймовірна зірка, яка спалахнула на небосхилі Витоку. З такою жінкою будь-який щасливчик досяг би дивовижних висот! Я б залюбки став цим щасливчиком! От скажіть, яке майбутнє ви бачите, коли з такою надією дивитеся кудись за небокрай?!

От і як тепер пояснити, що я нікуди не дивлюся, а просто думаю, чи з'їсти ще одну тістечко, чи зачекати, доки вся решта з'їденого утрамбується, щоб не спричинити революцію в шлунку. І, трясця йому, це що за дивакувату ліричну героїню він описує?

— Це все звісно добре, красиві слова ви вмієте сказати, — я зітхаю. — Але прийміть як даність, спалахувати я буду у себе вдома. А висот кожен має досягати сам. Бути комусь драбиною... таке собі заняття!

— Я й не чекав швидкої згоди, це було б занадто просто, — захлинається почуттями Нок. — Але рідне небо завжди можна створити. Якщо квітку пересадити з усією любов'ю, вона приживеться і відплатить своєму благодійникові по заслугах. Це закономірно. Пам'ятайте про це, моя сейло!

— Руки не дам, — я попереджаю. Не подобаються мені всі ці поетичні порівняння. Не зрозуміло, що гірше: те, що він так дивакувато фліртує, чи те, що це все може бути сказано всерйоз.

— Я й так знаю, що відчую, — самовпевнено посміхається він. — Ви самі простягнете мені руки, варто мені почекати. І я почекаю.

Він різко розвертається, ніби ставить жирну крапку в кінці нашої розмови. Але не кричати ж йому в спину, намагаючись останнє слово за собою залишити. Та й ніяково мені якось... Божевільний діалог, сам молодий чоловік теж не зовсім мені зрозумілий, триматися від таких треба подалі. А спочатку ж здавався звичайним середньостатистичним хлопцем у компанії «крутого перця» Дора і «балакучого гульвіси» Ріса.