Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Фентезі » Скляне прокляття - Томас Тімайєр

Скляне прокляття - Томас Тімайєр

Читаємо онлайн Скляне прокляття - Томас Тімайєр
станцію. Пеппер розумно вирішив, що їм із Гаррі буде спокійніше, якщо мисливець на метеорити нічого не знатиме про це.

На щастя, про американців на деякий час забули. Весь загін був зайнятий перевантаженням багажу й експедиційного спорядження на поїзд. Експрес Дакар — Нігер відходив о третій, і в їхньому розпорядженні залишалося трохи менше години.

Макс знову подивився на циферблат. Уже близько години вони сидять у цьому тісному приміщенні, щоб отримати відповідь його колеги Малкольма Ернстона з «Лондон Тайме» на телеграму з проханням перевірити, чи не було останнім часом якихось надзвичайних подій або непорозумінь за участі французьких і англійських учених. Шансів отримати відповідь за такий короткий час майже не було, але тут, у Дакарі, вони мали останню нагоду роздобути ці відомості. Щойно вони сядуть у вагон потягу, як зв’язок з усім світом увірветься на кілька тижнів. Треба було спробувати отримати цю важливу телеграму.

Малкольм був давнім другом Пеппера. Вони з Максом разом навчалися в коледжі й час від часу обмінювалися інформацією. Щоправда, у Макса виникли певні сумніви, адже Малкольм був британським підданим і патріотом. Чи схоче він ділитися відомостями, що можуть дискредитувати його батьківщину?

Раптом запрацювала машина, що приймала повідомлення. Між гумових коліщат з’явилася паперова стрічечка. Оператор скочив на ноги й підійшов до апарату. Прочитав початок і кивнув до Пеппера:

— Мсьє, це для вас!

У натовпі почали перешіптуватися. На Макса дивилися десятки цікавих очей. Низенький дідуган у чалмі радісно усміхнувся йому.

Коли оператор переконався, що повідомлення повністю отримане, він відірвав стрічку, поділив її на рядки й наклеїв на чистий телеграфний бланк. Потім склав аркушик, запечатав у конверт і передав його своєму начальнику. Макс квапливо підвівся, заплатив за рахунком, забрав повідомлення й вийшов на вулицю.

Босуелл стовбичив на розі вулиці під пальмою і пихкав своєю смердючою сигарою.

— Надто довго, — докірливо промовив він. — Якщо досі Уїлсон ні про що не підозрював, то зараз він не подарує нам такої тривалої відсутності. Тобі вдалося щось з’ясувати?

Макс утомлено посміхнувся.

— Ми отримали відповідь, а це головне, — він помахав конвертом.

— Що там?

Макс розірвав конверт довгим нігтем лівого мізинця і витяг бланк.

— «Вітаю, Максе, — прочитав він. — Крапка. Отримав твій запит. Крапка. Знайти інформацію виявилося непросто. Крапка. Справу тримають у секреті. Крапка. Французького астронома Франсуа Лакомба вбито на дуелі Джейбсом Уїлсоном. Крапка. Її величність призначила судовий розгляд. Крапка. Газети мовчать. Крапка. Дипломатичні відносини між Францією й Англією прохолодні. Крапка. Ви маєте якнайшвидше залишити Дакар. Крапка. Бажаю успіху. Крапка. Малкольм».

— Дай глянути! — Босуелл вихопив бланк із Максових рук. — Не може бути! — схвильовано вигукнув фотограф. — Адже Франсуа Лакомб був одним із корифеїв астрономічної науки наших днів! Він зовсім недавно прибув із Парижа до Лондона, щоб зробити там свою доповідь…

— І чим усе це для нього закінчилося? — похмуро зауважив Макс. — Але чому ж власті не заарештували Уїлсона? У Сполучених Штатах його б затримали доти, аж поки не було б з’ясовано всі обставини справи.

— Але ж ідеться про Великобританію, друже, — у словах Гаррі прозвучала неприхована гордість. — Це означає, що до справи долучилися певні високопосадовці. І не забувай, Уїлсон має величезний авторитет у цих колах. Малкольм пише, що відбулася дуель, а в таких випадках слідство найчастіше заходить у глухий кут. Неспроможним виявляється й суд. Хоча це і варварський спосіб розв’язання суперечок, але в таких країнах, як Англія, Франція й Іспанія, до дуелі й досі ставляться шанобливо. Питання честі — що тут поробиш!

— Ти і справді вважаєш, що це була чесна дуель? — Макс похитав головою. — Уїлсон хотів отримати інформацію, і він це зробив. Кажу тобі, це дуже небезпечна людина.

Босуелл похмуро кивнув.

— Питання лише в тому, як нам бути з отриманими відомостями? Адже ти не збираєшся пред’явити Уїлсону цю телеграму?

— Не вважай мене йолопом. Звісно ж, ні! Що мені, жити набридло? Поки що ми будемо мовчати і спостерігати. Крім того, необхідно спробувати відшукати спільників серед учасників експедиції. Гадаю, що, врешті, знайдеться пара людей, яким ми зможемо довіритися.

— Сумніваюся, — усміхнувся Босуелл. — Усі вони залежать від Уїлсона й беззастережно віддані своєму хазяїну. Одному він врятував життя, другому позичив гроші, третьому допоміг звільнитися з в’язниці. Одне необережне слово і… — він різко черкнув ребром долоні по своєму горлу.

— Але ж ми маємо хоча б щось зробити! — Від люті в Макса перехопило горло. — Адже з повідомлення Ернстона випливає, що Уїлсон убив Лакомба, щоб заволодіти інформацією про метеорит. Він убивця!

— Саме це й робить його небезпечним. Той, хто раз убив, зробить це і вдруге. Тож треба поводитися обережніше. Ось що найголовніше.

Макс іще раз продивився телеграму:

— А що може означати порада якомога швидше залишити Дакар?

— Сенегал керується французькою адміністрацією. Якщо цей факт набуде розголосу, на нас усіх чекає в’язниця, — Гаррі глибоко зітхнув. — Я скажу тобі, що нам слід робити. Зараз ми маємо купити цей клятий папір і поквапитися на вокзал. Експрес відходить за півгодини. Сподіватимемося, що підозрілість Уїлсона ще не прокинулася. А телеграму треба спалити. Зрештою, це просто слова, за які Вандербільт нам не заплатить ані центу.

28

Оскар розплющив очі. Він лежав на білих простирадлах, під головою була подушка. Над ним висіла москітна сітка, а на стіні навпроти ліжка — велике розп’яття. Крізь невелике вікно до кімнати потрапляло тьмяне світло, на полиці під розп’яттям стояло кілька фігурок святих.

На стільці поряд із ліжком лежали його речі, випрані, напрасовані й акуратно складені. Він скинув простирадло й оглянув себе: на ньому була лише тонка сорочка та спідні штани, передпліччя було міцно забинтовано: з-під пов’язки

Відгуки про книгу Скляне прокляття - Томас Тімайєр (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: