Гра в чуже життя - Олена Гриб
– А що ми будемо з нею робити?
– Гадки не маю, Лін. Я б спробував її прикінчити, – метаморф говорив цілком серйозно, – тільки вона ж богиня…
– Вбити? За що?! І як потім звідси вибиратися?
– Ніяк. З вивороту ще ніхто не повертався.
Як обнадійливо…
– Що таке «виворіт життя»? Смерть?
– Ні, звичайно, – Карі все більше дивувався необізнаності Лін, – це… ну… інший світ. Дивись, у нашому світі є життя, і є богиня Життя. А тут її дім. На порозі смерті людина може прийти до неї і продовжити своє життя.
– Начебто втекти від долі?
– Так.
– А якщо я не вірю в покликання?
Метаморф посміхнувся:
– Зате воно вірить у тебе.
Лін таке пояснення не задовольнило:
– Гаразд, Карі, все одно не вірю я в долю. Може, коли-небудь і розповім тобі, чому. Але як можуть нормальні люди самі лізти в пастку до цієї… божевільної?
– Звідки ж вони знають, як тут? – резонно зауважив метаморф.
– І то правда, ніхто ж не повертався… Ох, ну й що тепер робити?
