Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона - Аманді Хоуп
Запивши сухарики водою, що залишилась в пляшці зі знайденого ще вранці струмка, влаштувалася зручніше під деревцем, якщо в такому темпі рухатимемося і далі, надовго мене не вистачить. Треба встигнути відпочити, доки принц не з'явився.
Прикрила стомлено очі буквально на секунду, і наступної миті злякалася не на жарт.
Наді мною схилився якийсь старий. Блідий, мов поганка, але найстрашніше в ньому очі - зовсім без зіниць, а відчуття було, що він мене бачить просто наскрізь. Звідки він узявся в лісі та ще так наблизився, що ми не помітили?
- Бідолашна дівчинка, - промовив він скрипучим голосом. - Її ведуть на смерть, а вона про це не підозрює.
- Треба їй допомогти… - прошепотів поряд хтось ще.
Обернулася на голос і, на мій подив, прийшла до тями. Виявилося, я примудрилася задрімати. Ванька сидів поруч у тій самій позі, і колупав щось на землі паличкою. Нікого, крім нас, близько не було.
"Що це? Черговий кошмар? Невже це моя підсвідомість таке витворяє?"
***
Оголосивши привал, принц вирушив на розвідку. Їжа та ночівля його мало турбували, вдома відіспиться у теплих обіймах. Він ще раз подивився на свою жінку. Навіть у цьому дивному одязі, втомлена, з розпатланим волоссям вона була прекрасна. Лише тяжкість на серці відокремлювала їх. Хоча, не випий дівчина те зілля, можливо йому було б ще складніше повернути її назад. Адже тоді вона б пам'ятала не лише про їхню спекотну ніч, а й про тюремну камеру, і про причину втечі. Може, це й добре, що вона поки що не пам'ятає. Спогади він допоможе повернути, але поступово, щоб дати час звикнути до нього і закохатися знову.
Асгард важко зітхнув. Аби тільки вона його любила, з рештою він впорається.
Чим ближче вони просувалися до кордону, тим більшою була активність ворожого війська. Якщо минулого дня він зустрів лише одного шпигуна, що явно заблукав і шукав вихід з лісу, то сьогодні довелося обходити дві засідки і невеликий розвідувальний загін.
Не подобалося це Дракону. Ворог і раніше проявляв агресію, але зараз вони наче когось шукали. Знати б кого. Здобути відомості можна було б у першого-ліпшого воїна, тільки це спричинить низку неприємностей. Залишати в живих нікого не можна, а зникнення людини виявлять вже надвечір.
У такому разі шукатимуть їх.
Принц обійшов невелике озерце, ховаючись за чагарниками очерету. На протилежному березі помітні сліди людської присутності. Лише кілька хвилин тому тут хтось був.
Воїни ретельно прочісують місцевість. До кордону ще день-півтора шляху, що вони тут шукають?
Про прибуття невеликої групки на чолі з принцом ніхто не міг знати. Асгард і сам не був упевнений, що йому вдасться у такий спосіб повернутися. На кого ж тоді полюють?
Увійшовши до порталу за істотою зі світу тіней, принц зламав комусь всю гру. Його ніяк не могли тут чекати.
Зрозумівши, що Видячі його зрадили, він знайшов єдиний вірний спосіб повернутися у свій світ - проникнути за вбивцею. Іншого шляху не було. Бродити у пошуках порталів принц міг би вічно, але так і не знайти.
А тут той, хто послав чудовисько сам відкрив для нього можливість повернутися.
"Чи була це та сама людина, що перекрила їм доступ у рідний світ, чи ці випадки ніяк не пов'язані? Чи хтось діє спільно з тими, хто бачить?"
Істота була не найнижчого рівня, а отже, обов'язково мала повернутися до господаря зі звітом. Той, хто послав його, точно знав, де шукати, але був погано обізнаний кого. Цілком можливо, що намагався вбити Світлану, знає і про те, що Дракон пішов за нею в чужий світ. Знову всі відповіді вказували на Видячих. Тільки вони мали достатнє знання.
"Невже вирішили його позбутися?"
У рідному світі їм було б складно вбити Чорного Дракона, а от у світі без магії цілком можливо. Але ніхто навіть не спробував, просто не відчинили портал назад. Можливо, за старенькими хтось стоїть. Той, кому вигідно зникнення Асгарда. Але хто?
"Аскед? Ні, навряд чи в цьому зацікавлений. Навіщо йому прибирати Дракона, свій захист? Йому одному Асгард присягнув на вірність. Третій принц ніколи не претендував на трон і Лев це знає. Та й не та він людина, щоб розв'язувати війну, в його магії немає ні грама войовничості, лише захист і мудрість.
Тоді Аслек? Барсу ніколи не подобалося бути другим. Другим претендентом на трон, після Лева, другим у битві, після Дракона, другим…"
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно