Житіє моє - Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова

Тобто, це вона спочатку наївна. Паровоз застав одну таку хвилю, яка співпала з відміною інквізиції — під солодкі стогони про любов і добро, новоявлені жреці впивалися владою, вимагали дарів, а потім в хід ішли «драконячі сльози», безсоромні хтиві оргії і людські жертви. Не встигнеш оглянутися, як уже і війська не наважуються зайти в місто, жителі якого оголосили про заснування раю на землі. А через пару місяців ті самі війська займаються утилізацією сорока тисяч трупів, відбиваючись від небагатьох калічок, які дивом вижили у місті і, що характерно, харчуються виключно людською плоттю. Якщо подумати, то на розвалинах Нінтарка досі заборонено жити.

Тьху, тьху, тьху! Навіщо себе так лякати?!

Досвіду боротьби з «неформалами», як делікатно називали в репортажах всяких ненормальних, у Паровоза було на трьох, рішучості — також, а принципу «більше ніж втрьох не збиратися» ніхто не відміняв — влада ще не забула, чим можуть закінчуватися деякі безневинні вечірки. Достатньо було відновити перевірки ліцензій на масові заходи, і доморощені гуру посипалися в камери НЗАМПІС, як з рогу достатку. Все правильно, хто б це не запустив, сказати «відбій» зграї шарлатанів «другої хвилі» уже не вийшло! Хтось же трудився, згодовуючи психам потрібну інформацію, мотивуючи, беручи під контроль, а тепер все пропало ні за цапову душу — таємничий чорний маг, який так незаплановано і невчасно з’явився, зняв гостроту проблеми, перетворивши криваву драму на комічний епізод, привід для анекдотів. Зі збоченою насолодою капітан Бер рівняв результати цієї багаторічної роботи невідомих сил катком каральних органів. Любо!

Крупний виграш не заставив себе чекати.

В голубому світлі закріплених на переносних триногах сяючих куль експерти НЗАМПІС розбирали руїни цегляної прибудови до житлового будинку. Бійці в захисних костюмах і масках обережно складали в герметичний контейнери скляні ампули з рідиною, що помітно світилася. Від самого лише вигляду цих штук у Паровоза волосся стало дибки

Ті самі «Сльози Дракона»! Перша партія за сім років. А спеціалісти переконували, що рецепт виготовлення проклятого зілля знищено. Витік інформації? Іноземне втручання? Навіть запах цього засобу приводив звичайну людину в стан ейфорії, викликав бажання довіряти і слухатися, не задумуючись про наслідки і не відчуваючи жалю. Напій асасинів! У білих зілля викликало невідворотнє звикання. З чорними було простіше — їх від нього просто нудило.

Всіх жителів будинку доведеться перевіряти на причетність до поширення і на предмет вживання цієї гидоти. Розпитати тих, хто постачав отруту, було неможливо — ледве побачивши поліцейських, маніяк підірвав себе в котельні, переробленій їм під склад. Не знав, бідолаха, що таке будівельні норми! В багатоквартирному будинку постраждали лише шибки, а в самій прибудові зірвало дах і розвалило одну з зовнішніх стін. Серед команд НЗАМПІС жертв не було, лише двох зачепило уламками даху, а от сам підривник заглянув на місці.

Туди йому і дорога! Напевне, підсів на власне зілля, то і толку на допиті від нього й не було би.

— Вас можна привітати.

Перед тим як обернутися, Паровоз стер з лиця задоволену посмішку.

— Так, сер! Операцію проведено практично бездоганно.

Містер Сатал серйозно кивнув, оглядаючи розсипи мокрих уламків, що ще світилися:

— Це заставить столичне начальство забігати. Але в них з’являться питання.

Паровоз байдуже знизав плечима:

— За десять років я написав сорок чотири заявки про покращення фінансування відділу, можу показати вам копію кожної з них.

Координатор роздратовано смикнув головою:

— Плювати на папірчики! Що ми будемо робити, коли сюди приїдуть перевіряючі? Вони можуть запхати носа куди завгодно, а я не знаю ваших справ.

Про це Паровоз якось не подумав. Чесним мало бути, чесним треба виглядати, а в будь-якій нормальній організації, де не тільки пальцем в вусі колупаються, неодмінно накопичуються два-три епізоди, які виглядають неоднозначно. Варто ревізорам щось таке розкопати, і плакало його капітанство!

— Я… загладжу нерівності.

Містер Сатал задоволено кивнув:

— Я радий, що ми одне одного розуміємо!

Капітан Бер давно працював з начальниками з чорних, але йому вперше так відверто пропонували здійснити службову фальсифікацію. Ледве не наказували…

— І от ще, — координатор зупинився на півдорозі до свого лімузину — у мене не було часу посвятити вас в деталі нашого основного розслідування…

Паровоз подумки прихнув. Часу в нього не було, а як же!

— … є думка, що у нашого фігуранта нестандартний канал сили. Дикий пробій не варто і обговорювати, але, можливо, хтось інструкторів Університету пам’ятає якогось незвичайного студента? Скажімо, за останні сім років. Мені здається, вам буде з ним простіше поговорити.

Природньо! Інструктори чорної магії Університету традиційно були на зарплатні у НЗАМПІС. Нестандартний канал… І тут капітан Бер звернувся з вдячною молитвою до всіх богів, що зараз з координатором не було емпатки. Він і справді знав одного мага, канал сили якого гарантовано був нестандартним; причому, знав дуже близько…

Підчистити хвости, містере Сатал, сер? Ми це зробимо, сер!