Легковажна наречена - Аліна Амор

Кузина, як я тепер бачила, користувалася популярністю: очі хлопців шлюбного віку спалахували захопленням і наснагою варто було їм побачити Корделію на горизонті. Незважаючи на миловиднішу зовнішність, я не мала й близько такого успіху як сестричка. Я взагалі його не мала.

Але я швидко забула про свої образи, оскільки кружляти по залі мене почала тітка, а точніше знайомити з нудними матронами, їхніми чоловіками та дочками. І поки Корделію розважали веселі та дотепні юні аристократи, я розважала старих…

Гості обговорювали прем'єри в Королівському театрі Амідеї, модні віяння, скачки, новини – кого видають заміж, і хто одружується, а розмови чоловіків крутилися здебільшого щодо можливісті нової війни з Феріденом.

Треба сказати, що бали, яким би романтичним флером вони не були овіяні завдяки книгам та кіно, це далеко не розвага. Скоріше аукціон. Але вигравав той, хто продасть дешевше та купить дорожче. Головною метою цих заходів було знайти більш вигідну партію. При цьому всі розуміли, що чим вона краща, в усіх відношеннях: влада, гроші, родовитість – тим більше охочих її відхопити, і тут уже йшли серйозні баталії. Тому й увивалися по три-п'ять хлопців біля однієї дівчини, і бігали ці бідні молоді люди, як підпалені по залі, намагаючись встигнути ангажувати найзавидніших наречених. А дівчата у свою чергу, особливо з тих, хто не такий крутий на ринку наречених, йшли на всілякі хитрощі, щоб привернути увагу чоловіків постатусніше. Матері у цій виставі відігравали роль стратегів і тактиків: з'ясовували диспозицію, тобто репутацію, вплив та добробут представлених на ринку варіантів, і контролювали процес їх зваблення.

Яке щастя, що ця суєта мене обминула і Евелін давно та благополучно заручена, тому можна зітхнути з полегшенням.

Всі ці знайомства на балу, прогулянки під ручку з Амалією, приклеєна до обличчя ввічлива усмішка і світські розмови ні про що, сильно втомлювали. Єдиним яскравим епізодом початку цього вечора, стало коротке спілкування з Луїзою де Бонморансі. Вона не розчарувала, скоріше навпаки. Герцогиня виявилась стрункою, красивою та приємною жінкою. Враховуючи, що вона ровесниця матері Евелін – їй має бути щонайменше сорок років. Але я не дала б Луїзі більше тридцяти. Точно відьма…

З натовпу придворних її виділяли чарівна відкрита усмішка, розумні пронизливі очі і щирий інтерес до співрозмовника.

- Евелін, люба, як я рада тобі! Треба ж як ти розцвіла!

- Дякую, Ваша світлість… - я навіть трохи почервоніла від таких захоплених речей.

- Для тебе – тільки Луїза! - вигукнула фаворитка. - Я дуже хочу з тобою поспілкуватися, але ж не у цій метушні, чи не так? - і вона звернулася до графині, - Амаліє, будеш так люб’язна супроводити Евелін завтра в палац до чаю після полудня?

Графиня задоволено кивнула. Це було навіть краще, ніж вона розраховувала.

- Чудово! Чекаю завтра у палаці і мені вже не терпиться з тобою поспілкуватися! А зараз змушена відкланятися, на мене чекають, – герцогиня кивнула вбік і покинула нас як та канарейка: тут є, а через хвилину і слід простиг.

Тітка, понизивши голос сказала:

- Ти розумниця Евелін, добре трималася.

Юній дівчині, щоб отримати такий комплімент, достатньо мовчати і люб'язно посміхатися.

Уже через годину здавалося, що ноги скоро відваляться, а танці ще навіть не почалися! Я помітила знайому дівчину з монастиря, Мелінду. Вона теж зраділа, побачивши мене. Тітка була доброзичливо налаштована після успіху з Луїзою та дозволила поспілкуватися з подругою. Ми стояли біля столика з прохолодними напоями і весело щебетали. Дівчина вже два тижні як повернулася з монастиря. Батьки забрали її одразу після замаху на мене, побоюючись за безпеку доньки. Мелінда відвідувала всілякі бали та прийоми і ділилася враженнями. Вона наречена на виданні, а це – її перший сезон. Дебютантка виглядала щасливою та схвильованою, все-таки доля вирішується!

- А де твій наречений? - поцікавилась подруга, окидаючи поглядом зал.

Я зависла на секунду, відпиваючи лимонад з кришталевого стаканчика.

- Райан? - уточнила я. 

Мелінда кивнула, здивована моїм питанням. А я все ніяк не звикну, що в мене тепер новий наречений і з ним треба щось робити. Як, до речі, ми повинні один з одним поводитись на людях, як спілкуватись? Є ж мабуть якісь правила, традиції.

- Та десь вештається, - байдуже знизила плечима, тим самим ще більше шокувавши подругу.

І правда, де він лазить? Скоро танці, а мені кружляти ні з ким, я що дарма скільки тренувалась? Не хотілось би стінку підпирати на своєму першому балу.

Мелінда зненацька зажурилася, замовкла і опустила очі.

Я відчула її неспокій та сум’яття:

- Щось трапилося?

- Я побачила Далілу...

- Ааа... - протягнула я і мимоволі напружилась.

- Ти вже знаєш, так? - сковано промовила подруга, запитально глянувши мені у вічі.

Було б через що хвилюватись! У Райана є коханка. Та хоч десять! Мені то що?

Щиро кажучи, мене б більше здивувало якби у такому віці її у нього не було. Досвідчений чоловік - це не погано, навіть добре. Райан уже давно не юнак, виглядає як чоловік за тридцять, і я сумніваюсь що він би до такого віку дотримувався целібату. Так що не маю жодних претензій, головне - повернутись у свій світ до того, коли прийде час йому продемонструвати вміння, які він встиг набути.