Устина - азовська відьма - Таня Мальована

—Добре приймаю твої умови, — я здалася, відкинулася на спинку крісла й поправила пасмо волосся, що лізло в очі.

Під пильним поглядом Богдана, Андрій сказав:

— На цьому партію вважаємо зіграною. Устино вітаю з перемогою, Лізо тобі ще пощастить, а я як завжди молодець.

Лисиця не витримала такого й жбурнула подушкою по братові.

—У кого ти такий противний? — вона задала це риторичне питання в повітря, бо Андрій вже весело посміхався тільки знизуючи плечима.

Богдан доволі серйозно на нас дивився, зловив момент тиші між нашими теревенями і досить жорстко сказав.

— Ми готуємося до війни.

В кімнаті повисла абсолютна тиша.